Сьогодні про книгу яку я прочитала буквально пару днів тому — «Як дві краплі» Анни Лір

Я не знаю, як це пояснити без спойлерів, але після прочитання у мене залишилося дуже конкретне відчуття: ця книга не стільки про вибір між двома чоловіками, скільки про момент, коли жінка раптом перестає розуміти, де закінчується правильне і починається те, чого насправді хоче саме вона.

Книга просочена атмосферою курортної історії, де ніби все має бути легко й безтурботно, але під цією красивою літньою картинкою поступово накопичується напруга.

На початку все здається максимально зрозумілим. Є Ілля — перше кохання Єви, надійний, турботливий, той чоловік, поруч із яким легко уявити спокійне життя. Є море, літо, будиночок, плани на щасливе майбутнє. Здавалося б, що може піти не так?

А потім з'являється Влад, який потроху руйнує в дівчині це відчуття впевненості в майбутньому, у власних почуттях, у коханому чоловікові і навіть в самій собі.

Неймовірно однакові зовні брати-близнюки, але за характером — наче дві різні стихії. І саме на цьому контрасті побудована напруга, яка просочує всю історію. Мені здається, що дуже складно втримати такий сюжет, щоб він не перетворився просто на схему «хороший хлопець проти поганого хлопця», але авторці це вдалося.

Тут Влад спочатку виступає не просто в амплуа «поганого». Він нахабний, провокативний, впевнений у собі і абсолютно не збирається дозволяти Єві спокійно жити за заздалегідь написаним сценарієм. Він приходить — і починає розгойдувати все, що вона вважала правильним.

І Єва починає сумніватися, піддаючись маніпуляціям, вона картає себе, намагається розібратися у власних почуттях. Вона хоче чинити правильно, але почуття що поволі народжуються в ній вже не дуже вписується в її уявлення про правильність.

Ось тут і народжується головний конфлікт: бути правильною або робити те що хочеться. Весь час мене переслідувала лише одна думка – Єва вже не зможе повернутися до свого «правильно», бо те що в ній народилося не дасть їй спокою.

Ілля теж не завжди здається «хорошим» - він маніпулює Євою не гірше за брата, ховаючи це за турботою і коханням, але чи це справді так?

Це історія про спокусу, межі, провину, бажання і страх зробити неправильний вибір. І про те, наскільки складно залишатися чесною із собою, коли від твого вибору можуть постраждати інші.

Бо справжня хімія між персонажами — це не тільки поцілунки та дотики. Це коли людина ще нічого не зробила, а ти вже розумієш, що вона просочила всі твої думки.

Саме тому для мене «Як дві краплі» — не просто історія про двох гарячих близнюків і дівчину між ними, хоча, будемо чесними, гарячих моментів тут достатньо.

Ця книга сподобається тим, хто любить історії, де героїня не просто має вибрати чоловіка. Вона має розібратися в собі.

Ваша Оксана Соловій