Сьогодні діє гарна знижка на книгу Наталі. Не кохана наречена.

Він обіцяв, що подзвонить, але ні наступного дня, ні через день не подзвонив. А я все сиджу і чекаю. Хочу його бачити, хочу, щоб наші стосунки були справжніми, а не показові для навколишніх. 

Я маю його номер, та першою не дзвоню. Не збираюсь так принижуватись, хоч сама мучусь. 

За декілька днів батько трохи заспокоївся. Спочатку він взагалі зі мною не розмовляв, наче я його зрадила. Але потім його попустило, напевно зрозумів, що я все одно не відмовлюсь від Артура.

Я то не відмовлюсь, а ось Артур навіть про мене не згадує. І цей факт неприємно тисне в серці.

- Може оцю? - Яна показує напівпрозору сукню на бретельках, розглядає її з усіх сторін. - Думаю, Андрію сподобається.

Ми ходимо по торговому центрі, я - щоб відволіктись від неприємних думок, Яна - щоб вибрати собі одяг для наступного побачення зі своїм коханим. Ну хоч у когось складається особисте життя.

- Мені здається, вона занадто відверта, - хмурюсь і торкаюсь тонкої тканини. - Я б таке ніколи не одягла.

- Це ти, - фиркає подруга і прямує до роздягальні, заходить і закривається шторкою. - Наталі, ти настільки затиснута в собі, що я взагалі дивуюсь, як ти могла підчепити того свого Артура, ще й залетіти від нього.

- Того вечора я почувалась не собою, - зітхаю, згадую, як в мене наче всилились демони. Я просто дуже хотіла, щоб він звернув на мене увагу. - Але це було лише раз. Більше я такою не була і Артур забуває про мене. Він вже декілька днів не дзвонив.

- Чоловіка треба брати в обороти, - чую її важке сопіння. Підозрюю, що вона не може натягнути ту сукню, бо та замала. - Он як я, не чекала поки Андрій на щось надумається. Сама подзвонила. І тепер в нас третє побачення. І сьогодні я його хочу пригостити солоденьким. 

- Ти збираєшся сьогодні зайнятись з ним сексом? - дивуюсь.

- А чому б ні? - виходить, крутиться переді мною. Сукня настільки прозора, що нічого не прикриває і якби не спідня білизна, здавалося б що вона гола. І тканина трохи втискається в боки. - Секс зближує. Це новий етап наших стосунків. 

- Не за швидко?

- Сильно затягувати теж не варіант, чоловік може зіскочити, - знову заходить у роздягальню і я чую її пихтіння. - І якщо чесно, я сама його дуже хочу. Ти ж знаєш, як я за ним сохла в університеті. 

- Знаю, - бурмочу під ніс. 

Скільки годин я слухала про Андрія, інколи я його починала ненавидіти. 

Яна виходить одягнена у свій одяг. Сукня акуратно висить на вішаку. Вона несе її на місце і я задоволено посміхаюсь.

- Виберу щось інше, - виправдовується, зловивши мій погляд.

Прогулянки торговим центром займають декілька годин і я трохи відволікаюсь за розмовами з Яною. Та потім вона їде готуватись до побачення, а я повертаюсь додому. 

Справ ніяких не маю, тому просто тиняюсь по будинку. Батько на роботі, мами теж немає, казала що поїхала у салон краси, і вже ближче до вечора, а вона ще не повернулась.

Довго сиджу на дивані в залі і кручу в руці телефон. Дзвонити чи не дзвонити? І чому я така несміла з Артуром? Бо мені страшно почути відмову від нього. А якщо він взагалі вирішив мене кинути? 

Як тільки вмикаю екран, як висвітлюється ім'я Артура.

Він сам дзвонить. 

Серце відразу починає калатати від хвилювання.

- Так, - відповідаю радісно.

- Привіт, пробач, що не дзвонив так довго, було багато справ, - говорить трохи збентежено.

- Та нічого, я розумію, - ось так відразу все пробачаю. - Я чекаю на нашу зустріч.

- Завтра вона буде, - вселяє надію. - Я повезу тебе знайомитись з моїми батьками. 

- Це несподівано, - промовляю здивовано.

- Треба, щоб всі знали, що ми зустрічаємось, перш ніж ми розкажемо про вагітність, - його голос діловий, наче він говорить про якусь справу. - Будь готова, о сьомій я тебе заберу.

І відмикається. 

Сиджу і навіть не знаю що думати. Після нашої розмови з'являється дивне відчуття. Поступово я розумію, що Артур не збирається зі мною зближуватись. Те що він готовий одружитись зі мною, не значить, що я йому потрібна як жінка. Неприємно розуміти, що ти не приваблюєш чоловіка, котрого кохаєш. Почуваюсь нікчемною і непотрібною.

За самокартанням мене застає тато.

- Наталю, у тебе щось трапилось? - підходить, запитує стурбовано.

Витираю око, де тільки що хотіла спуститись сльоза.

- Ні, все добре, - прокашлююсь, не хочу, щоб він щось запідозрив. - Просто настрою нема.

- Може Артур тебе образив? - сідає поруч, обіймає і я кладу голову йому на плече. Такі миті з татом дуже рідкісні і треба їх ловити, як повітря. - Ти тільки скажи, я відразу з ним розберусь.

- З Артуром у нас все добре, - поспішаю заспокоїти його. - Ось завтра їдемо до його батьків. Я ж кажу, просто не маю що робити, от і накрутились погані думки.

- Якщо тобі нудно, я можу підкинути тобі роботу, - дивує пропозицією. Я навіть змушена підвести голову, щоб глянути на нього. - Іди до мене на фірму. Ти університет вже закінчила і можеш працювати за професією. Підеш у фінансовий відділ. Спочатку постажуєшся, а потім призначу тебе на гарну посаду.

- Цікава пропозиція, - посміхаюсь і відразу згадую про свій стан. З вагітністю я довго не попрацюю. - Я подумаю, тату.

- Подумай, доню, - він підводиться, гладить по голові перш ніж відійти. - Ти ж знаєш, що працювати тобі не обов'язково, але якщо тобі нудно, ласкаво просимо у сімейний бізнес.

https://booknet.ua/book/natal-ne-kohana-narechena-b426240