Привіт, мої хороші.

Пропоную вам знижку на прикольну книгу.

       Ввечері ми з братом разом поїхали в клуб, де нас чекали друзі. Випивка, тости, гулянка. Все було дуже весело і гучно, поки не прийшла Аліна. Ця дівчина реально вже дістала. Я їй сто разів пояснював, що переспати - не означає зустрічатись. Навіть якщо переспали кілька разів. Я не зустрічаюсь ні з ким. І не планую цього робити. Мене цілком влаштовує моє холостяцьке життя.  Мене взагалі все влаштовує, окрім того, що я досі не працюю на татовій фірмі.                     

     Щойно її відволікли хлопці, я відразу скористався моментом і вийшов з ВІП-ки. Вирішив трохи посидіти біля бару, можливо знайдеться краща кандидатура на сьогоднішній вечір. І ніч звісно. Потрібно взагалі видалити номер Аліни з контактів, щоб якось по п’яні знов не набрати.                

     Коли спускався зі сходів, відразу помітив гарну фігурку в короткій зеленій сукні і з довгими світлими локонами. Гарні ніжки і сідниці теж. Я наче зачарований йшов за нею і спостерігав за кожним рухом. Вона спускалась повільно і плавно, наче фея і я вже знав, що ця лялечка сьогодні моя. Якщо звісно мордочка не підкачає. Дівчину штовхнули і вона мало не впала, та я впіймав її і притис до себе. Вона така тепла і приємна... І пахне чимось солодким, наче цукерками. Точно, карамеллю. І це чомусь не дратує, не відштовхує, а навпаки притягує.  

     Сам не зрозумів як так вийшло, та наче отямився коли гепнувся спиною на підлогу а фея впала зверху на мене. Трясця! А гепнувся таки добре. Ще б якось піднятись. Та дівчина не поспішає з мене ставати…

     - Чорт! Спершу навчись ходити, потім одягай ходулі. Коза! Ледь не вбила. - крикнув на дівчину. Вона підняла на мене обличчя і наші погляди зустрілись. Чорт!!! В неї неймовірно гарні зелені очі, які притягують погляд і не відпускають. Мабуть вона вміє гіпнотизувати, бо я не можу вдихнути повітря. Ми завмерли. Очі в очі . Її погляд зляканий, розгублений, якийсь зачарований чи що? Наче ми знайомі. Але це не так. Я б нізащо не забув ці очі. - Воу!!! Які очиська! - прошепотів. Вона нереальна. Дуже гарна. - Як тебе звати чудо зеленооке? - фея видно прийшла до тями і намагається піднятись, та тепер вже я не хочу її відпускати.  

     - Знайшов час знайомитись.- фиркає. -  Відпусти!  

     - Не хочу. Мені цілком зручно. І вигляд цілком влаштовує. - тільки тепер опускаю погляд на пухкі губки, на тонку шийку , на декольте, яке після падіння явно стало більшим і з якого виглядає чорне мереживо.  

     - Ти нахаба! Перестань витріщатись.  

     - Я дивлюсь на те, що ти сама показуєш. І маю зізнатись - мені подобається. Дуууже подобається. То ти скажеш своє ім'я? - посміхаюсь і вона висне на моїх губах. Попалась. Та в цей момент як завжди невчасно з'явилась Аліна і мені довелось відпустити дівчину. Та коли вона підіймалася, я встиг зацінити і ніжки і стегна і чорні мереживні трусики. Ох! Відразу стало спекотно. 

     - Скажи своєму хлопцеві, нехай тримає свої руки при собі. - фиркнула фея і втекла. А в мене чомусь скажена аритмія і бажання бігти за нею.  

     - Артемчику, що сталось? Ти куди? - ловить мене за руку Аліна. - Я шукала тебе.  

     - Аліно, іди пошукай когось іншого. - розвертаюсь і бачу поруч на перилі сумочку. Мабуть красуня забула. Вхопив сумочку і побіг на вихід.  

     Дівчину я звісно наздогнав, та сумочка виявляється не її. Це взагалі прикол. Артем Шевченко в нічному клубі вкрав в якоїсь дівчини сумочку. Мама б померла від сорому...

НОВИЙ РОЗДІЛ ВЖЕ НА САЙТІ! 

Приєднуйтесь до історії.

Стремецький подивився мені в очі, потім на губи і трішки відхилився.

- То навіщо ти посеред ночі пробралась в мій кабінет, Кіро?

- Мені потрібна була зарядкад для телефону. - показую йому пристрій.

- Ммм. А я вже подумав, що ти за мною скучила і прийшла побажати солодких снів. Яке розчарування. - його губи смикаються в легкій посмішці і я гучно ковтаю. Його очі наче гіпнотизують мене і стає важко дихати. - Якщо не хочеш знайти проблем на свою красиву маленьку дупу, то краще не ходи будинком посеред ночі. - нахиляється до мого вуха і я затамовую подих. - Зрозуміла, Цокотуха? - це він зараз мене типу мухою назвав? Стискаю щелепи до хрускоту, щоб не пустити потік гарних слів в його сторону, бо я не знаю що від нього можна чекати. А нариватись не хочеться. Мені моя маленька красива дупа дорога. Тому, я лише киваю. Нічого. Завтра буде ранок і я йому все скажу.

- Зрозуміла. - фиркаю. Стремецький посміхнувся, ще раз подивився на мої губи і відійшов на крок. Я роблю глибокий вдих, ніби щойно згадала як це робиться і навіщо. Серце колотиться в грудях ніби спільник на першому пограбуванні і хочеться покласти на груди руку, щоб його заспокоїти.

- Чого стоїмо, мала? Кроком руш в свою кімнату. Поки я ще добрий. - і я вилетіла з кабінету, наче за мною женеться стадо диких собак.

ПІДТРИМАЙТЕ ІСТОРІЮ СЕРДЕЧКАМИ.

БУДУ ДУЖЕ ВДЯЧНА!❤️❤️❤️

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ.