Аото сів навпроти Інес, спираючись на швабру. Вона з недовірою дивилася на нього. З того, що вона встигла дізнатися про Аото, він завжди знав що робитиме у житті. Від дитинства його виховували у переконанні, що коли він виросте - займатиметься раменною. Так робив його батько, і батько його батька. Змалечку він вбирав в себе все, що його батько вмів і знав. Його життя йшло за заздалегідь обраною стежкою. Але чи хотіла Інес писати про це?

- Ти впевнений? - вона сподівалась, що Аото дасть задню, але він тільки стверджуюче покивав.

- Гаразд. Тоді уяви, що ти - двадцятирічний студент з невеликого міста у Східній Європі. Ти переїхав до столиці вивчати журналістику. 

Аото взяв цигарку із пачки Інес і підпаливши, затягнувся. (...)

Інес забула про що мало бути інтервʼю. Перед очима вона бачила образи, які малювала уява Аото. Мокрий Париж і він з рюкзаком під стінами величної катедри. Вона забула, що все це було грою. Що стриманий і впорядкований Аото міг мати такі мрії. Тоді серце Інес забилося інакше. Цигарка не встигла дотліти між її пальцями, а вона вже знала - Аото надовго затримається у її житті.

(Зображення згенеровано ШІ)

Фрагмент книги "Там, куди відлітають паперові журавлі"