Пропоную вам нову слеш-історію кохання, яка рве шаблони свого світу.

Це історія про фамільяра, який ніяк не міг змиритися зі своїм призначенням. Про господаря, який не забув свого втікача навіть через чотири роки. І про почуття, яким байдуже до правил, статусу та магічних контрактів.

Емільєн — особливий кіцуне з котячою подобою, фамільяр із темною магією та надто волелюбною вдачею. Він залишив маєток свого господаря, не знаючи, чи зможе коли-небудь повернутися.

Він втратив здатність обертатися в кіцуне. Змінив ім’я. Став солдатом. Навчився жити, як людина.

Але минуле має дивну властивість — повертатися саме тоді, коли ти вже майже навчився без нього дихати.

Емільєн майже переконує себе, що як би він не хотів, але до минулого повернення немає.

Але тут до гарнізону прибуває імперський радник.

Максимус де Вега.

Його колишній господар.

Той, хто впізнав його серед сотень солдатів, навіть без вух та хвоста кіцуне.

— Емільєн?..

Чотири роки розлуки закінчилися одним поглядом.

Але чи готовий утікач повернутися до свого господаря?

І що станеться, коли Максимус дізнається, чому Емільєн насправді втік?

Завтра я викладу першу главу «Фамільяра-утікача».

На вас чекають темна магія, кіцуне з характером демона, військова імперія, небезпечні таємниці минулого, зустріч після чотирьох років розлуки… і стосунки, які точно не вкладатимуться у правила цього світу.

А головне — історія кохання, де втеча зовсім не означає кінець.