Колеги-автори, питання до вас. Як ви справляєтеся у періоди, коли на основній роботі , чи в особистому житті, інших більш буденних справах — повний хаос, вигорання і відчуття, що з вас витягли всі соки?

Певно, багатьом знайоме це дивне відчуття розриву. З одного боку, робочий день вичавлює так, що на вечерю ледь вистачає сил. А з іншого — єдине місце, куди насправді хочеться втекти від усіх цих дедлайнів, безглуздих завдань і стресу — це вкладка з книжкою. Дивишся на чистий аркуш у Google Docs(до речі, а де ви пишите свої творіння?) і розумієш: ось воно, твоє справжнє повітря, твої живі герої, твій світ, де все залежить тільки від тебе.

Але тут же починається інша реальність. Мозок після роботи вже напівробочий, слова не хочуть складатися в потрібні речення, а чергова глава наче зависає в повітрі. Ти хочеш писати, бо це єдиний спосіб дихати, але втома стає стіною.

Добре, що я завжди пишу наперед — інакше з цим робочим армагеддоном я б уже давно здуріла. ☀️Тому, попри все, сьогодні о 21:00 за графіком виходить нова глава «Гра в подружжя»!

Розкажіть, як ви з цим боретеся? Чи вдається вам писати крізь вигорання, чи ви відпускаєте текст на кілька днів і чекаєте ресурсу? Як вимикаєте робочий шум у голові, коли сідаєте за власну історію? Я досі не можу відпустити і поки пишу цей пост, уже втретє заглядаю у робочі чати)

Діліться в коментарях, дуже цікаво почитати, як інші творчі люди виживають у цьому режимі. ❤️