Вітаю, друзі!

Знайомтеся з першою книгою дилогії — «Наречена для Даниленка»!

  Андрій і Каталіна знайомі не перший рік — колись він був її босом, а задовго до цього просто старшим братом її найкращого друга.

  Коли Андрій вирішує одружитися за розрахунком, Каталіна свідомо зриває ці заручини. У неї є на те причина — особиста, болюча, пов'язана з тим, що сталося з її братом. Про цю причину не знає ніхто, навіть найближчі люди.

  Але Андрій не з тих, хто програє мовчки. Він шантажем змушує її погодитись на фіктивні заручини — начебто аби виправити ситуацію. Каталіна погоджується. І думає, що це теж може стати її помстою.

  Вона не могла знати, що перший же поцілунок зламає все, у що вони обидва вірили. Те, що Андрій роками називав ненавистю — виявляється зовсім іншим почуттям.

  Відпустка перед весіллям мала стати останньою формальністю. Натомість вона стає моментом, коли він вирішує: між ними все буде справжнім.

  Але доля розпорядиться інакше.

  Уривок:

  "... підводжуся та йду на пошуки своєї нареченої. Проходжу коридором та натрапляю на дівочу постать, яка знервовано махає віялом, аби остудити своє обличчя, але поки не помічає мене.

  Маю зауважити у неї гарна фігурка. І чому я раніше на це не звернув уваги?!

  — Тобі не казали, що підглядати за іншими нетактовно? — Тоненький голосок відриває мене від споглядання на розкішне тіло та стрункі ніжки. Виглядають вони, як льодяники. Кортить спробувати на смак. — Агов! Не нахабній. — Підходить і клацає пальцями перед моїм обличчям.

  — Ти моя наречена. Маю право. — Зухвало посміхаюся та скорочую між нами відстань. Аж допоки вона не впирається спиною в стіну позаду.

  — Нагадаю! Фіктивна наречена. — Тихо промовляє вона і я помічаю, як вона важко дихає. Перегороджує їй шлях з обох боків руками та схиляюся до неї.

  — Це легко виправити. — Так само тихо кажу їй на вушко.

  — Ти більше не торкнешся мене. Особливо так, як там на кухні. — Її супротив такий слабкий, що я відчуваю, як між нами наростає напруга.

  Заправляю локон волосся за вушко і мої очі прикипають поглядом до пухких губ, що так і манять поцілувати ще раз.

  — Ти ще сама проситимеш торкнутися тебе, люба! — Проводжу носом по дівочій вилиці та залишаю поцілунок за вушком ловлячи легке зітхання з її вуст.

  Реакція її тіла зводить мене з розуму. Почуваюся підлітком, який вперше закохався. Тільки ж я не… не міг закохатися. Це всього лиш фізіологія. Всього лиш… Дідько!

  — Нас будуть шукати. Краще повернутися. — Кажу та надто стрімко відсторонююся. — Де вбиральня? — Вона ошелешено дивиться на мене та киває на двері позаду мене. Я кивнув та пішов туди. Дідько! В мене мозок плавиться поруч з нею. Що за чортівня?!

  Замикаю двері та розвертаюся до дзеркала. Я геть не впізнаю себе. Дорослий чоловік, але ці відчуття поруч з нею. Моє серце шаленіє від того, як близько ми стояли.

  Кладу руку на серце і воно таки відбиває шалений ритм. Я не був готовий до того, що колись таки відчую це знов. Краще не робити нам цього. Тільки от це я наполіг на тому, аби вона стала нареченою для мене. Тепер не можу відпустити її. А та поїздка на відпочинок… Не думаю, що все буде добре. Хоча й маю триматися.

  Зберися! Ти ж чоловік! Бізнесмен урешті-решт. А не якась ганчірка чи сцикло.

  Вмиваюся холодною водою та виходжу з думками про те, що раптові думки, то просто помутніння і я не маю йому піддаватися.

  Буде веселий відпочинок…"

  Легко точно не буде, але КНИГУ ЧИТАЙТЕ ТУТ!

  P.S. Продовження історії Андрія та Каталіни вже пишеться — стежте за оновленнями другої книги дилогії тут: https://booknet.ua/book/druzhina-danilenka-b458321

  Приємного читання!