Мій відданий захисник. Знижка.

 

Сонечки, привіт! Хочу порадувати вас сьогоднішньою знижкою. На протязі доби діятиме знижка на чудову романтичну історію МІЙ ВІДДАНИЙ ЗАХИСНИК яка полонить з перших рядків. 

Якщо ви ще не приєдналися до пригод Ангеліни та Ярослава, тоді зараз це можна зробити дешевше та вигідніше. 

У книзі ви знайдете різницю у віці, кохання всупереч, випробування за почуття. Сюжет доводить, що для справжніх почуттів немає нічого неможливого. 

Запрошую до прочитання! 

 

Анотація:

Зовсім юна Ангеліна залишилася сама, втративши рідну людину. Невідомо як склалося її життя, якби не Ярослав - вірний друг, якого дівчина знає з дитинства.

Молодий чоловік готовий на все заради свого Ангела. Та тільки він знає, що юна красуня призначена іншому. Багатому та самозакоханому мажору, який звик отримувати все, що забажає.

«Він подбає про неї», - думав Ярослав, спостерігаючи за тим, як рука Альберта владно обхопила тонку талію Ангеліни.

Але що робити, коли у заплановане життя втручаються почуття? Справжня пристрасть, якій не стануть на заваді заборони та різниця у віці.



0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше