ПРИВІТ, МОЇ ХОРОШІ!

"Діамантова принцеса". - МЕГА ЗНИЖКА!!!

Вони   знали  один  одного  з  дитинства  і   навіть  не  помітили,   ях  їх  дружба   переросла  в   справжнє,  пристрасне  кохання... Але  не  все  так  просто...  Богдан - хороший ,  правильний  чоловік  і  він  заручений   з  іншою   дівчиною.  Єва - бешкетниця  якій  з  дитинства  було  все  дозволено  і   вона  не  збирається  так   просто  віддавати  "коханого  друга"  іншій  дівчині...❤️❤️❤️

УРИВКИ:

Коли побачив Єву, дихання збилось і серце прискорило ритм. Але це були лише квіточки... Коли дівчина перевдягнулась і спустилась вниз, в мене зник дар мови. Сексуальнішу дівчину годі уявити. Довгі стрункі ніжки, коротка сукня, глибокий виріз на грудях... Згадав її груди під чорним мереживом і гучно ковтаю. В горлі пустеля. А коли побачив червоні губки, взагалі забув для чого прийшов. Але її слова швидко привели мене до тями...

Хоч я й сам казав що наш поцілунок - це помилка, але почути це від єви було неприємно. А особливо мене накрило, коли зрозумів що йде вона в такому вигляді на побачення. І це її Кирило дивився на неї так, як я собі дозволити не можу. Як уявлю що він цілує її, чи торкається, просто колотить від лючі. Сподіваюсь вона не спить з ним. Вона ж мала ще. Трясця! Це для мене вона мала. Точніше, була мала. А тепер наче виросла за кілька днів. І як я раніше не помічав яка Єва красуня?

***

 - Дивись, який красень! - штовхає мене Ліка. - Так можливо і я економіку полюблю.

- Це Богдан. - кажу і розвертаюсь до неї. - Мій Богдан. - Ліка знов оглядає Бодю.

- Ти серйозно?

- Ні блін, жартую. Звісно серйозно.

- Ого. Нічого собі! Ну знаєш, з таким я б теж дружити не хотіла. Ти знала що він буде в нас викладати? 

- Ні звісно. Я сама в шоці. - і це правда. Уявлення не маю, як тепер на економіку ходити. А ще бачити його щодня в університеті. Так я точно аритмію зароблю. Почула як шепочуться дівчата з різних сторін. Вже обговорюють цього перця, який перекинувся з деканом кількома словами і пішов до столу. Вперше бачу його таким... Я звикла що мій Бодька хоч і занадто правильний і розумний, та все одно дуже простий і веселий. А цього чоловіка я не знаю... Хоч костюм йому страшенно личить.

- Шахін! В вас зі слухом проблеми? Тому мабуть на першій парті сидите? - насмішливо підіймає брови. Тільки тепер розумію, що він звертається до мене не вперше.

- Що? - перепитую.

- Прошу ваш зошит з лекціями. Хочу подивитись на чому ви зупинились.

- А чому мій?

- Ну, мабуть тому що я поки що тут більше нікого не знаю. А ваше прізвище називав Борис Іванович. - не зрозуміла. Навіщо він робить вигляд, що ми не знайомі? Але робити нічого, підіймаюсь і несу йому свій зошит.

- Чому ти не сказав? - шепочу опинившись поруч.

- Ти була дуже страшно зайнята. - так само шепоче листаючи зошит. - Спершу увімкнула ігнор, а потім змилась на своє казкове побачення з пристрасним і гарячим хлопчиком. - знизує плечима а я посміхаюсь. Бодя підіймає голову і висне на моїх губах. Божечки. Мені знов стає важко дихати і дуже хочеться облизати губи, що я й роблю. Його очі спалахують і він гучно ковтає. Віддає мені зошит. - Дякую. - хрипить і прочищає горло. - Можеш повертатись на своє місце. - ага. Я б з радістю, тільки чомусь ноги йти відмовляються. Ох матінко! І це лише від його погляду... Відчуваю що з цим викладачем моя економіка полетить під три чорти.

ОНОВЛЕННЯ БЕЗКОШТОВНОЇ ІСТОРІЇ ВЖЕ НА САЙТІ.

Мені потрібно було знати що з нею сталось. Я ж навіть не знаю чи вона розлучена, а будую якісь плани. Хоч після того як відчув що Марта теж хоче бути зі мною... Після того як відчув як пристрасно вона відповідає на мій поцілунок... я вже б не зміг відмовитись від неї, навіть якби вони з Рибаком були досі одружені. Але те що я почув... Він бив її... Він, трясця твоїй матері, жорстоко знущався з неї, доводячи до стану, коли вона не могла самостійно піднятись... В моїх очах потемніло а руки стислись в кулаки. Дивлюсь на свою тендітну кохану дівчинку і в мене в голові не вкладається... Як? Ну як її можна було бити? Що за клятий мудак. Як він міг так знущатись над жінкою? Над своєю дружиною і матір'ю своєї дитини...

Тепер я прекрасно розумію чому вона так боїться довіритись. Розумію її сумніви і поведінку. Недаремно мені ще в перший день здалось, що навіть її погляд змінився. Той виродок зламав її. Зламав мою завжди веселу і життєрадісну Калиновську. Обіймаю Марту і притискаю до себе. Вона тремтить і схлипує. Моя хороша дівчинка. Хочеться заховати її від всього світу. Хочеться стерти їй пам'ять, чи повернути час назад і не дозволити їй зробити таку жахливу помилку. Рибак - с*ка... Якби він зараз потрапив мені на очі, я б роздер його... Перетворив на відбивну. Наволоч.

Я хочу сказати їй, що вона ні в чому не винна. Що не повинна була все це терпіти. Що мала піти від нього відразу... Але я мовчу. Мовчу бо не знаю, чому вона залишалася з ним. І не хочу судити її за це. В неї була Лія. Не було грошей. Не було куди піти. До того ж, їй непотрібен мій осуд чи дорікання. Вона й сама все знає і розуміє. Їй потрібна підтримка. Підтримка і любов. І я дам їй це. Все дам, тільки б вона забула те кляте пекло. Щоб знов стала тією Мартою, яка вміла щиро радіти дрібницям і заражала своїм веселим сміхом кожного, хто був поруч. Щоб стала тією дівчиною, в яку я так шалено закохався.

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!