Не пропустіть)

- Добре, Ніка, тоді поговоримо просто тут. Про нашого сина.
- Не розумію про що ти!
- Про хлопчика з моїми очима, якого ти народила через вісім місяців після того, як я поїхав. І про яке мені не сказала.
- Руслан не твій. Не знаю, що ти там собі вигадав, але…
- Я тест ДНК зроблю.
- Не буде ніякого тесту! На якій підставі взагалі…
- На тій, що Руслан – мій. У нас одне обличчя. Чому ти мені не сказала, Веснянко?
- А ти мені чомусь не сказав про свою дружину?
- Я наробив помилок, знаю. Але я все виправлю, Веснянко.
- Нічого не виправити, Артеме. В Руслана немає батька. У нього лише я. І так буде й надалі.
- Не буде. У нього тепер я буду. У нього і в тебе.