Кажуть: зроби добро і кинь його у воду. А ще краще — біжи, якщо це добро ти зробила крилатому й пихатому ящеру!

Аліша — цілителька, а за сумісництвом останній живий метаморф в імперії, чия голова коштує дорожче за весь золотий запас драконів. Логіка підказувала: сиди тихо, міняй подобу і не висовуйся. Але серце (чи цілительський обов’язок?) змусило врятувати життя молодому нахабі Каїлу Верронну.

І як же ви думаєте, віддячив шляхетний дракон? Грошима? Свободою? Вічною пошаною?

А дзуськи! Каїл вирішив, що найкращий спосіб подякувати своїй рятівниці — це… подарувати її в гарем власного старшого брата Емметта, щоб вона спробувала пройти відбір! Логіка драконів — бездоганна: «Ти врятувала мені життя? Чудово, тепер послужи на благо сім’ї!»

І все б нічого, вижити в гаремі метаморф ще якось зуміла б, якби не одна катастрофічна дрібниця: вона закохалася в цього холодного, нестерпного Емметта. І навіть повірила, що між ними спалахнуло щось справжнє…

Аж поки не підслухала одну дуже цікаву розмову двох братів...

Серце билося спійманою пташкою, я прислухалася і впізнала голос дракона, якому віддала всю себе...

– Швидко ти, – посміхнувся молодший Верронн. – Така прісна дівка? Я думав, тобі подобається з нею гратися.

Гратися?

У мене серце перестало битися. Втім, хіба дракони вміють інакше?

– Що тобі треба, Каїле? – неприязно озвався Емметт. – Ти відволікаєш мене від нагальних справ.

– Дуже шкода, – гимикнув його брат. – Тоді, може, мені піти і не віддавати листа пана Ваальда, до якого я літав за твоїм же дорученням?

– Вже є відповідь?

Почулося шарудіння, я завмерла ні жива ні мертва. Схоже, цей коридор вів через весь маєток, а я знаходилася якраз навпроти кабінету Емметта Верронна. От трясця!

– Ну, що там старигань пише? – нетерпляче запитав Каїл.

– Мараль Ваальд згодна стати моєю дружиною, – відповів Емметт, вразивши мене в саме серце цією новиною. – Її батько вже розпочав підготовку до весілля.

Я затиснула долонями рота, придушивши крик, що рвався з глибин душі.

У грудях вирували полум'я болю, сльози бризнули з очей.

Як же так, Емметт? І ліжко ще охолонути не встигло після наших любощів…

Дракони обирають для шлюбу виключно дракониць. То з чого я вирішила, що зі мною Емметт вчинить інакше?

«Наївна мрійниця Аліша! Ти вже безголова від кохання, а скоро життя покладеш через власну дурість», – нашіптував внутрішній голос.

Якщо Емметт не вб’є, то його майбутня дружина точно позбудеться конкурентки…

Втім, яку конкурентку? Від ворога позбудуться ще швидше!

(не)гідна пара для дракона

У мене нова обкладинка для цієї історії, тож не губіть! :)