"Оберни..." - Книга про стомлену довгим життям вампірку з аб'юзивним колишнім, що маючи на руках підлітку, примудрилася ще й завести собі "тюбіка" ( молодий щоправда, різниця років в 100 не менше!)

"Кет. Вальс крові" - абсолютно божевільна підліткова штука, яка почалася, як стьоб над відомою романтичною сагою, але авторку понесло, ще й як! (досі соромлюся це показувати, тож пишу це через силу)

Ну і моя найвиплеканіша любов "Котик для Вищого"  - дорослий крінжовий вайб Катерини і Любомира, можна читати й окремо, але все ж краще почати з отого божевілля трохи вище, там вам відкриється тайна прізвиськ і фаст-фуду)))

Ну і в мене там типу новий жахастик, де історичне минуле трохи переплетине з сучасністю. Жахастик - жахастиком, але я не я якщо там не буде гумору, тож невеличкий спойлер-діалог!

Він мені настільки подобається, що не можу ним не поділитися!

Ярослав зайшов до Марини Іванівни, роззувся, простягнув їй пакунок.

Збентежена жінка взяла пакунок до рук, зазирнула всередину, кокетливо посміхнулася:

— Не варто було, Ясику! Та й солодкого я ж не їм, цукор, знаєш... Може, краще коньячку?

— Цукор, значить, — хлопець зняв взуття. — А в коньяку, значить, цукру немає? — посміхнувся він і підморгнув Марині Іванівні.

— В малих дозах корисно для серця! — відрізала жінка у відповідь. — Пішли на кухню, чайника поставлю, — тяжко зітхнула вона. — Ну й молодь пішла... правильна, — пробурмотіла собі під ніс.

На кухні жінка увімкнула газову плиту й встановила маленький емальований чайничок зі свистулькою.

Її електричний чайник гордовито стояв у коробці, так і не розпакований від останнього дня народження, на який його, власне, й подарували онуки.

Господиня хвацько дістала порцелянові чашки й блюдця з позолотою та заварник із таким же візерунком, глибоку піалу встановила по центру столу, куди зрештою висипала розпаковані цукерки.

— Підсолоджувач на основі стевії! — прочитала Марина Іванівна і з якимось ледь помітним роздратуванням викинула пакування у смітник.

Засвистів чайник.

До речі, я скоро вже буду в праві, як Марина Іванівна, ото бурчати шо молодь якась не така пішла))) Хто ще буде так робити через пару років?