Любі читачі, я завершила роман

Я тобі не вірю

Запрошую, хто очікував на завершення та полюбляє читати твори повністю))

«Ти приїдеш сьогодні?»
«Я приготувала вечерю»
«Дуже на тебе чекаю»
Міцно стискаючи корпус мобільного, я пробігаю очима текст.
Короткі повідомлення — звична манера Поліни в листуванні.
Збираюся залишити їх без відповіді й заблокувати телефон, як вона починає дзвонити.
— Дружина? — зачепившись поглядом за екран, Христина зухвало пробігає пальцем по ґудзиках на моїй сорочці. — Не відповіси? Скучила, напевно…
У кров викидається отрута. Потреба стерти єхидний вираз з її обличчя охоплює миттєво. Я різко повертаю її спиною до себе і притискаю до комода.
- Замовкни! – хриплю, люто задираючи коротку спідницю, – Ніколи не смій обговорювати мою дружину. Зрозуміла?