Сьогодні діє гарна знижка на книгу "Будь моєю, Марі"

Стільки грошей я зроду в руках не тримала. І в цю мить це ще більш бентежно, ніж той факт, що їх мені ще потрібно буде відробити. 

Артур поводиться стримано і я за це йому вдячна. Зараз не готова сприймати його хтиві дотики і поцілунки. Мені потрібен час, якого я не маю.

Ми зупиняємось біля під'їзду. 

- Дякую, - стискаю в руці згорток і відчиняю дверцята.

Хочу вийти, але він зупиняє мене, схопивши за руку. Оглядаюсь, боюсь, що він захоче мене поцілувати. Тільки не тут, не біля мого будинку. Ще хтось може побачити.

- Залиш мені свій номер телефона, - говорить спокійно. - Я хочу бути з тобою завжди на зв'язку.

Перечити не маю права, тому диктую. Почуваюсь його власністю, лялькою, котра не має права голосу. 

- Все? Я можу йти? - цей раз говорю холодно і жорстко.

- Звичайно, - уважно роздивляється мене з байдужим виразом обличчя. - Завтра чекаю тебе на роботі.

- До побачення, - з цими словами вистрибую з машини, побоюючись, що він ще щось придумає. 

І як на зло налітаю на Олену. Вона якраз виходить з під'їзду і бачить, як я зачиняю дверцята машини. Ще цього не вистачало, будуть питання, з ким це я катаюсь. Сусіди люблять покопирсатись в особистому житті. 

- Привіт, - навіть не дивлячись на неї, швидко проходжу повз, ховаючи під боком пакунок з грошима.

- Привіт, - здивовано відповідає і коситься на машину.    

Дуже надіюсь, що Артур швидко від'їде і Олена не побачить, хто за кермом. Артура вона добре знає, і про його цікавість мною. Ця жінка не поліниться все розповісти моєму чоловікові. А я не збираюсь зізнаватись про умову, через яку отримала гроші. Він не зрозуміє, я б не зрозуміла.

Перш ніж зайти у під'їзд, чую гудіння мотора, Артур від'їхав. Зітхнувши з полегшенням, поспішаю на другий поверх і на площадці зустрічаю іншу сусідку, Аліну. Вона проживає навпроти і являється племінницею померлої тітки Жені. Вона переїхала сюди недавно, коли вступила у місцевий університет.

- Що за дорогі автомобілі у нашому дворі? - весело запитує дівчина і поспішає вниз, плеснувши мене по руці в знак привітанні. - Піду гляну.

Я у відповідь лише знизую плечима і бігом заходжу у квартиру. Це ж треба зустріти в цей час майже усіх сусідів. Надіюсь, що хоч Аліна не бачила, що я виходила з тієї машини, бо вона частенько буває в нас у гостях. 

Перше, що роблю, це пишу чоловікові, що гроші у мене і він може вже сьогодні віддати борг. Він відповідає, що скоро буде.

Поки чекаю Юру, ставлю пакунок на комод у спальні, а сама лягаю на ліжко. Чомусь раптом сили покидають мене і розуміння всього що відбулось навалюється горою. Прикриваю очі і просто лежу. Думаю про минуле, про теперішнє, котре не таке, яке я хотіла і про те, що чекає нас в майбутньому. 

Можливо завтра я вперше зраджу чоловікові і надіюсь він про це не дізнається. Він не заслуговує цього, він хороша людина, але обставини вимагають жертв. І ця жертва — я. 

Клятий Гострий. Невже він не міг дати гроші просто так? Невже йому приємно брати жінку, котра його не хоче? Це буде важко, але я справлюсь. Зроблю все, лиш би Юру більше не чіпали. Надіюсь, після такого він задумається і більше не захоче грати в азартні ігри. А якщо ні. Як би я його не любила, але я його покину, бо заради нього, можна сказати, я себе продала.

Через деякий час чую, як відчиняються вхідні двері. Юра влітає у кімнату, а я продовжую лежати, навіть не рухаючись. Всередині мене утворилась дивна пустота, котра поїдає всі мої емоції. 

- У тебе вийшло, - нависає наді мною.

Його очі блищать від радості наче в малої дитини. 

- Вони на комоді, можеш забирати, - байдуже промовляю.

- Ти моя чарівниця. Ти найкраща дружина у світі. Кохаю тебе. 

https://booknet.ua/book/bud-moyu-mar-b418989