Я мало не задихнулася від захоплення, розглядаючи цю неймовірну і величну красу. Сім планет, що вишикувалися перед нами на різній відстані, здавалися намальованими геніальним художником. Яскраво-помаранчевий Сфінкс, оточений двома червоними кільцями, синьо-блакитна Фрейя, жовто-коричневий Тот та інші.

– Побачити всі сім планет Парнасу можна тільки з цієї точки, – промовив Рендал, теж милуючись краєвидом, що відкрився перед нами.

Дивно, але від споглядання цього наочного доказу того, що ми лише піщинки в масштабах Всесвіту, я відчула зовсім протилежне. Співпричетність, єдність із усім довкола. Так, ніби я його невіддільна частина.

Повністю занурена у ці відчуття, здригнулася, почувши задумливий голос Рендала:

– Я теж завжди відчуваю саме це, коли сюди прилітаю. Це місце дарує мені…

– Умиротворення, – підхопила я, точно знаючи, що саме це слово він і хотів промовити.

Насилу відвела погляд від планет і поглянула на Рендала, який теж зараз дивився на мене. І навіть не захотілося прикриватися за «ментальним щитом», хоч його фраза і дала зрозуміти, що зараз він відчуває те, що коїться в мене всередині.

Ми були зараз наче приховані від усього світу. Одні у Всесвіті. І зараз я відчувала таку близькість з чоловіком, який знаходився поруч, що від цього завмирало серце. Причому близькість не фізичну, а на якомусь іншому, глибшому рівні.

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!

Мій ТікТок , де можна знайти цікаві візуали та відео на мої книги.