Контингент тут підібрався такий, що будь-який психіатр за перші десять секунд захистив би докторську дисертацію. За довгим липким столом праворуч сиділа банда байкерів-вовкулаків: вони хлебтали пальне прямо з каністр і гарчали на телевізор, де транслювали бої без правил між болотними тролями сумоїстами. Біля барної стійки дрімав чотирирукий демон у гавайській сорочці, тримаючи в кожній руці по келиху різнокольорової отрути. У кутку біля грального автомата сварилися двоє привидів-конкістадорів, безуспішно намагаючись засунути примарні монети в залізну щілину — гроші щоразу падали крізь дно апарата на підлогу, викликаючи в них напади лютої іспанської лайки.

Зі сцени, де блимали різнокольорові прожектори, долинало надривне завивання: якийсь болотник намагався переспівати хіти вісімдесятих, You're My Heart, You're My Soul,  безбожно ковтаючи голосні й булькаючи жабуринням у мікрофон.

Я протиснулася крізь натовп до вільного круглого столика в глибині залу, опустилася на потертий шкіряний диван і нарешті витягнула втомлені ноги. Дерев'яна поверхня столу була порізана ініціалами сотень грішників, але зараз це здавалося верхом затишку.

— Не може бути! — пролунав раптом різкий, дзвінкий вереск, що легко перекрив п'яне виття зі сцени. — Дівчата, та Ви тільки гляньте, хто тут сидить!

Я підвела очі.

Крізь клуби сизого диму до мого столика впевнено гребла знайома трійця.

Попереду крокувала класична дівчина з колодязя. Її довге чорне волосся, що колись нагадувало мокре вороняче гніздо, тепер було заплетене в стильні дреди, перехоплені сріблястим дротом, а мокра лікарняна сорочка змінилася на пошарпану шкіряну косуху. Поруч пливла бліда вікторіанська примара — її мереживна сукня все ще зберігала аристократичний крій, але тепер вона тримала в прозорих пальцях довгий мундштук. А замикала ходу баньші в джинсовому жилеті, на щоках якої красувався бездоганно нанесений, анатомічно вивірений трупний грим — моя особиста робота з далекої гримерної локації 813.

— Аня! — баньші з розмаху плюхнулася на диван навпроти мене, ледь не перекинувши попільничку. — Жива! Ну, тобто, функціонуюча! Ми думали, тебе після того перформансу на «Горор-TV» утилізували в архів!

Читати тут 

Сваха для NPC та її бос

https://booknet.ua/reader/svaha-dlya-npc-ta-bos-b456406?c=5121310