ВСІМ ПРИВІТИК!

СЬОГОДНІ ДІЄ МЕГА ЗНИЖКА НА КНИГУ "СОЛОДКА НЕНАВИСТЬ"

УРИВКИ:

Перепливла басейн, перевернулась на спину і просто дивлюсь на небо встелене зорями. Як же давно я не почувалась настільки спокійно. Було таке відчуття, наче вода забирає втому, страхи і тривоги.
Я знову попливла до протилежного бортика, коли раптом позаду почувся глухий сплеск. Озирнулась, та нікого не побачила. Лише легкі кола розходилися по воді. Серце закалатало швидше. Мій погляд ковзнув до шезлонга, на якому лежить великий білий рушник. Не встигла навіть подумати, що це означає, як просто переді мною з води виринув Данило.
- Божечки! - скрикнула інстинктивно відсахнувшись. Вода хлюпнула мені в обличчя, а серце здається зараз вискочить з грудей. Краплі води стікають по його волоссі, плечах і грудях, а в очах танцюють знайомі іскорки.
- Я не хотів тебе налякати. - прикладаю долоню до грудей, намагаючись заспокоїти дихання.
- Ви... ви ненормальний.
- Мабуть так і є. - підходить ближче притискаючи мене до бортика і дивиться в очі. Забирає з мого обличчя мокре волосся і я затамовую подих.
- Що... Що ви робите?
- Те, про що постійно думаю. І те, чого зараз мені найбільше хочеться. - кладе долоню мені на шию, а його губи накривають мої...

***************

- Сніжано. - секретарка відразу зазирнула в кабінет. - Відведи будь ласка Софію в кафе внизу. Купи їй морозиво. Яке вона захоче.
- Найбільше. - відразу вставила Софія.
- Велетенське. - погодився Данило. - Сніжана засміялась, взяла Софію за руку і вони швидко вийшли з кабінету, в якому стало так тихо, що я почула власне серцебиття.
Данило повільно піднявся з крісла. Я була майже впевнена, що зараз він підійде до мене. Та він лише мовчки пройшов повз. Так близько, що я знов відчула його запах. Не сказавши жодного слова, він підійшов до дверей і за мить клацнув замок. Він замкнув їх і лише після цього розвернувся до мене. Від його погляду в мене пересохло в роті. Здається він забув і про теку, і про роботу. Зараз у всьому кабінеті для нього існую тільки я.
- Ось тека яку ти просив. - він посміхнувся і взявши з моїх рук синю папку кинув її на диван. Потім поклав руки мені на талію і підійшов впритул.
- Вона мені нафіг не потрібна. Я просто хотів тебе побачити. - я округлила очі.
- А приїхати ти не міг?
- Не міг. В мене зустріч за годину. І чекати ще кілька годин до вечора я теж не міг. Причарувала ти мене, колючко. - і накриває мій рот глибоким пристрасним поцілунком. - Тільки про тебе думаю, Аміно. - підіймає мене і садить на свій великий дорогий стіл...

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ.