Нове місто, новий універ, нові неприємності... Мама виходить заміж за свого шефа, і тепер мені доведеться жити в одному будинку з вітчимом і його нестерпним сином. Цей мажор вирішив вижити мене зі свого дому, але між нами несподівано зароджуються почуття...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

— Це Валерій, так? — мама зітхнула. 

Вона була дуже бліда, ніяк не могла відійти від всього, що трапилось. І я вважав винним в цьому батька. Бачте, він закохався в якусь підлеглу, як в якійсь довбаній романтичній комедії, і кинув маму. 

Вона це дуже важко переживала і до сих пір періодично в неї зриви. От і зараз був такий зрив, через який вона лежала в лікарні. 

Батько маму забезпечив матеріально, але він знищив її морально. Я його ненавидів за це. І ще більше ненавидів ту жінку, яка стала причиною того, що він з мамою остаточно розійшовся. Хай в них і були проблеми до цього, але якби не та коза, він би не пішов від мами. 

— Так, запросив мене на вечерю, — я кивнув. Не став казати матері про те, що це вечеря з його новою жінкою. 

 — Я весь час думаю, що це моя вина, що він пішов, — зітхнула мати. — Я не росла, не розвивалася, Валері стало нудно зі мною…

— Ні, це не твоя вина, — я насупився. Я дуже злився на батька за цей його вчинок. Він завжди був для мене зразком, прикладом, але потім зробив те, що зробив. І пішов з родини, бо "закохався". 

Я не міг йому це пробачити. Хоча ще більше зрозуміло що моя злість була направлена на ту жінку, яка точно гналась за його грошима. Певно, бажання їх розсварити і залишало мене біля батька. А той як відчував і дуже довго нас не знайомив. 

 — Якби я робила все правильно, він би залишився з нами… Хоча вже немає сенсу розмірковувати, що могло б бути… Вже нічого не буде, моє життя завершене, — з краєчків її очей потекли сльози. Мама затулила обличчя долонями і тихо сказала. — Йди, відпочивай, не буду тебе грузити своїми стражданнями… Скоро все це минеться…

— Твоє життя не завершене, чуєш? — я підтис губи і обійняв її. — Не видумуй. Скоро ти вийдеш звідси і почнеш нове життя. Він тебе не вартий. Може, мені взагалі зʼїхати від нього… 

 — Я хотіла б, щоб ти поки що залишився з батьком, — сказала мама. — Так мені буде спокійніше… Ти все ж ще надто молодий і можеш наробити якихось помилок… А коли закінчиш універ, то можеш уже жити сам…

— Я вже цілком можу жити сам, — я насупився. Ну, я розумів, чому вона хвилювалась. Певно, через ті перегони і мотоцикл. І що я буду прогулювати навчання… Та і готувати я не любив. 

Як же буде діяти Михайло, коли в його домі оселиться мачуха, та ще й не сама, а з донькою? Спершу між ними будуть конфлікти, але, можливо, потім щось зміниться?..

Купуйте книгу прямо зараз за мінімальною ціною!  Авторка буде дуже вдячна за підтримку на конкурсі!