Вітаю, друзі!

Нарешті я повернувся:) - надто замотався - початок нового навчального року, проведення тренінгів, підготовка й остаточна правка творів на черговий конкурс (пізніше розкажу, що й куди я надсилав - мене просто розриває поділитися (тим більше, що твори, як на мене, вийшли просто чудові), але за умовами конкурсу я не можу нічого публіукувати ще певний час після його завершення)...

Але тепер я знову тут:), і хочу поділитися черговим оповіданням. Його ідея спала мені на думку після прочитання "Книги Судного дня" американської письменниці Конні Вілліс, яка у себе на батьківщині забрала чимало літературних премій. Цей роман входить до "Оксфордського циклу", тобто є продовження ("Не рахуючи собаки"). Не знаю, чи то мені просто "не зайшло", чи може перекладач погано попрацював над текстом, але книга (хоч я й відмітив у ній деякі цікаві знахідки) здалася мені якоюсь непереконливою. А другу я просто не зміг змусити себе прочитати - почав, але не витримав достатньо довго, аби захопитися:(

Тож тримайте мою "відповідь":) - оповідання під назвою "Дзвін".

Коментарі, як завжди, вітаються!