ВСІМ ПРИВІТ!

Сьогодні діє мега знижка на дуже красиву, ніжну і пристрасну історію кохання

- "ВРЯТУЙ МЕНЕ".

Знижка діятиме до 00:00.

УРИВОК:

  Ганна розповіла мені де кімната Данила і що я маю там зробити і я взялась за роботу. В кімнаті   пахне ним... Цей запах відразу  потрапив в ніздрі і розбурхав кров. Зайшла всередину і сіла на   ліжко. Серце досі тарабанить і все це здається нереальним. Взяла сорочку яка лежала на ліжку і   піднесла до обличчя. Жадібно втягнула аромат і прикрила очі. В пам'яті спалахами з'являються   картинки з нашого щасливого минулого. Перший поцілунок, зізнання в коханні і перша близькість.  Здається  що все це було в минулому житті або взагалі не зі мною. Єдиним і головним доказом   що це  мені не приснилось, є наша донька .   

     - Ти хто така і що тут робиш? - почула  жіночий голос і швидко піднялась з ліжка. Переді   мною стоїть красива дівчина і сверлить мене поглядом. Вона підійшла і вирвала з моїх рук сорочку   Дані. - Ти глуха чи що? Що ти робиш в спальній мого нареченого?

    - Я маю тут прибрати. - відповідаю розгублено. "Нареченого". Вона його наречена. А що мене   дивує? Звісно він не міг бути сам.

     - Ага. Я бачила як ти прибираєш. Це  через тебе він їздить сюди? Ти спиш з ним? - я аж рота  відкрила від цих слів. Та вона не зупинялась. - Так от, тобі нічого не світить. Можеш забути про  нього. Даня мій! - вона вже перейшла на крик і мені стало незручно що це   можуть   почути.

     - Ви не так зрозуміли! Між нами нічого немає. Я взагалі сьогодні лише перший день працюю. - почала я виправдовуватись, але даремно. Вона вхопила мене за лікоть і силоміць виштовхала з кімнати.                                        

     - Геть пішла, шльондра сільська. - на крик прибігла Ганна Іванівна і мені стало страшенно  соромно перед нею. Хоч чого мені соромитись? Я нічого поганого не зробила. Ну так , сиділа на   його ліжку і нюхала його сорочку. Капець!!!          

      - Що тут відбувається?                   

      - Я не хочу більше бачити цю дівку  в будинку мого нареченого. - знов крикнула дівчина і   штовхнула мене.                        

     - Чого це? Її тільки сьогодні Данечка на роботу взяв. Вона хороша дівчина. Я її знаю.  А ще,   ви звісно вибачте, але вигнати її звідси може теж тільки він. Дарино, іди працюй. 

      - Та як ви смієте? Я майбутня дружина Данила і  я...

     - От станете теперішньою, тоді й будете керувати. Якщо Даня дозволить. - фиркнула жінка. - А  зараз, дозвольте нам виконувати свою роботу. - я ще не бачила Ганну такою злою. І зовсім  не   хочу щоб в неї через мене були проблеми. Та дівчина лише фиркнула, зайшла в кімнату навпроти і  гримнула дверима. - Що сталось, Дарино?    

    - Я не знаю. Їй не сподобалось що я сиділа на ліжку. - відповідаю червоніючи. - Тепер в вас   будуть через мене проблеми?

- Тьфу. Та що ти? Через цю? - показує поглядом на двері а потім підходить ближче і шепоче. -  Згадаєш моє слово, не одружиться Данечка з нею. І першим доказом того є те, що сплять вони в   різних кімнатах. Тай взагалі, не підходить вона йому. І почуттями там навіть не пахне. У всякому разі,  з його сторони точно. Так що, не хвилюйся дитино. Іди  працюй.

НОВИЙ РОЗДІЛ ВЖЕ НА САЙТІ!        

УРИВОК:

- Якщо ти кажеш правду і з нею все добре, тоді чому не віддаєш її мені? Я хочу поїхати звідси.
- Я теж хочу щоб ви поїхали звідси. Навіть більше за тебе. Але в тебе пневмонія. І хоч мені не має до цього ніякого діла, та я не настільки скотина, щоб викинути хвору дівчину з немовлям на вулицю. Так що спочатку тебе вилікують. - на мої очі навертаються сльози і більше я їх не стримую. Останні дні були моїм пеклом і я більше не витримую. Я тільки хочу щоб нас залишили в спокої. Хочу поїхати далеко-далеко. Назавжди. Тільки я і Оля.
- Я не заспокоюсь поки не побачу свою дитину. Прошу, віддайте мені її. - розтираю сльози по щоках. Його обличчя трохи пом'якшилось і він важко видихає, наче все це його страшенно втомлює.
- Твоя дитина зараз з моєю домашньою робітницею. Вона перевдягла її і нагодувала. Марія Іванівна дуже любить дітей. Так що не хвилюйся за неї. А тобі з лікарні прислали медсестру, яка зробить все необхідне щоб ти швидше одужала. Якщо будеш хорошою і слухняною дівчинкою, то швидко одужаєш і поїдеш куди захочеш. В наших з тобою інтересах щоб це сталось як можна швидше. - він розмовляє зі мною так наче я маленька нетямуща дитина. Або дійсно вважає мене божевільною. Та мені байдуже. Головне що я зрозуміла, він начебто не хоче нам нашкодити. Он навіть лікаря до мене викликав і медсестру. Та й Олечка наче в хороших руках. Та заспокоюсь я лише коли її побачу. Але зараз сперечатись не буду. Мені дійсно дуже погано. Тому киваю. - От і чудово. Хороша дівчинка. Повертайся в ліжко. А за кілька хвилин Марія принесе тобі дитину.

НАЗДОГАНЯЙТЕ!

І ПІДТРИМАЙТЕ ІСТОРІЮ СЕРДЕЧКАМИ.

ДЯКУЮ!