Врятуй мене - мега знижка. + Оновлення бідосі.)

ВСІМ ПРИВІТ!

 

Сьогодні діє мега знижка на дуже красиву, ніжну і пристрасну історію кохання

- "ВРЯТУЙ МЕНЕ".

Знижка діятиме до 00:00.

Врятуй мене  

УРИВОК:

  Ганна розповіла мені де кімната Данила і що я маю там зробити і я взялась за роботу. В кімнаті   пахне ним... Цей запах відразу  потрапив в ніздрі і розбурхав кров. Зайшла всередину і сіла на   ліжко. Серце досі тарабанить і все це здається нереальним. Взяла сорочку яка лежала на ліжку і   піднесла до обличчя. Жадібно втягнула аромат і прикрила очі. В пам'яті спалахами з'являються   картинки з нашого щасливого минулого. Перший поцілунок, зізнання в коханні і перша близькість.  Здається  що все це було в минулому житті або взагалі не зі мною. Єдиним і головним доказом   що це  мені не приснилось, є наша донька .   

     - Ти хто така і що тут робиш? - почула  жіночий голос і швидко піднялась з ліжка. Переді   мною стоїть красива дівчина і сверлить мене поглядом. Вона підійшла і вирвала з моїх рук сорочку   Дані. - Ти глуха чи що? Що ти робиш в спальній мого нареченого?

    - Я маю тут прибрати. - відповідаю розгублено. "Нареченого". Вона його наречена. А що мене   дивує? Звісно він не міг бути сам.

     - Ага. Я бачила як ти прибираєш. Це  через тебе він їздить сюди? Ти спиш з ним? - я аж рота  відкрила від цих слів. Та вона не зупинялась. - Так от, тобі нічого не світить. Можеш забути про  нього. Даня мій! - вона вже перейшла на крик і мені стало незручно що це   можуть   почути.

     - Ви не так зрозуміли! Між нами нічого немає. Я взагалі сьогодні лише перший день працюю. - почала я виправдовуватись, але даремно. Вона вхопила мене за лікоть і силоміць виштовхала з кімнати.                                        

     - Геть пішла, шльондра сільська. - на крик прибігла Ганна Іванівна і мені стало страшенно  соромно перед нею. Хоч чого мені соромитись? Я нічого поганого не зробила. Ну так , сиділа на   його ліжку і нюхала його сорочку. Капець!!!          

      - Що тут відбувається?                   

      - Я не хочу більше бачити цю дівку  в будинку мого нареченого. - знов крикнула дівчина і   штовхнула мене.                        

     - Чого це? Її тільки сьогодні Данечка на роботу взяв. Вона хороша дівчина. Я її знаю.  А ще,   ви звісно вибачте, але вигнати її звідси може теж тільки він. Дарино, іди працюй. 

      - Та як ви смієте? Я майбутня дружина Данила і  я...

     - От станете теперішньою, тоді й будете керувати. Якщо Даня дозволить. - фиркнула жінка. - А  зараз, дозвольте нам виконувати свою роботу. - я ще не бачила Ганну такою злою. І зовсім  не   хочу щоб в неї через мене були проблеми. Та дівчина лише фиркнула, зайшла в кімнату навпроти і  гримнула дверима. - Що сталось, Дарино?    

    - Я не знаю. Їй не сподобалось що я сиділа на ліжку. - відповідаю червоніючи. - Тепер в вас   будуть через мене проблеми?

- Тьфу. Та що ти? Через цю? - показує поглядом на двері а потім підходить ближче і шепоче. -  Згадаєш моє слово, не одружиться Данечка з нею. І першим доказом того є те, що сплять вони в   різних кімнатах. Тай взагалі, не підходить вона йому. І почуттями там навіть не пахне. У всякому разі,  з його сторони точно. Так що, не хвилюйся дитино. Іди  працюй.

  МЕГА ЗНИЖКА  ТУТ!!!             

 

НОВИЙ РОЗДІЛ ВЖЕ НА САЙТІ!        

 Бідося Стремецького

УРИВОК:

- Якщо ти кажеш правду і з нею все добре, тоді чому не віддаєш її мені? Я хочу поїхати звідси.
- Я теж хочу щоб ви поїхали звідси. Навіть більше за тебе. Але в тебе пневмонія. І хоч мені не має до цього ніякого діла, та я не настільки скотина, щоб викинути хвору дівчину з немовлям на вулицю. Так що спочатку тебе вилікують. - на мої очі навертаються сльози і більше я їх не стримую. Останні дні були моїм пеклом і я більше не витримую. Я тільки хочу щоб нас залишили в спокої. Хочу поїхати далеко-далеко. Назавжди. Тільки я і Оля.
- Я не заспокоюсь поки не побачу свою дитину. Прошу, віддайте мені її. - розтираю сльози по щоках. Його обличчя трохи пом'якшилось і він важко видихає, наче все це його страшенно втомлює.
- Твоя дитина зараз з моєю домашньою робітницею. Вона перевдягла її і нагодувала. Марія Іванівна дуже любить дітей. Так що не хвилюйся за неї. А тобі з лікарні прислали медсестру, яка зробить все необхідне щоб ти швидше одужала. Якщо будеш хорошою і слухняною дівчинкою, то швидко одужаєш і поїдеш куди захочеш. В наших з тобою інтересах щоб це сталось як можна швидше. - він розмовляє зі мною так наче я маленька нетямуща дитина. Або дійсно вважає мене божевільною. Та мені байдуже. Головне що я зрозуміла, він начебто не хоче нам нашкодити. Он навіть лікаря до мене викликав і медсестру. Та й Олечка наче в хороших руках. Та заспокоюсь я лише коли її побачу. Але зараз сперечатись не буду. Мені дійсно дуже погано. Тому киваю. - От і чудово. Хороша дівчинка. Повертайся в ліжко. А за кілька хвилин Марія принесе тобі дитину.

З цією дівчиною, Стремецькому точно сумно не буде.)))

НАЗДОГАНЯЙТЕ!

І ПІДТРИМАЙТЕ ІСТОРІЮ СЕРДЕЧКАМИ.

ДЯКУЮ!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
11.09.2026, 21:59:18

❤️❤️❤️❤️

Тетяна Калинова
11.09.2026, 22:02:42

Лана Рей, ❤️❤️❤️

Інші блоги
анонс!)
До завершення книги "Щоденник служниці" залишилось всього кілька розділів! Але невдовзі на вас чекає нова історія. Початок 19 століття. Іллірійські провінції під владою Французької імперії. Історія, яка для сучасників
Книгу завершено! Але життя Яструба продовжується!
«Яструб. Під захистом ворога» — першу частину завершено! Ось ми й дісталися фіналу першої частини нашої непростої, пристрасної та місцями болючої історії Арсена й Дарини. Тож якщо ви відкладали читання, чекаючи
Новинка❣️
Привіт, мої любі читачі! Нарешті настав той момент, коли я можу поділитися з вами історією, яка жила в моїй голові вже дуже довго. Моє нове фентезі Поклик душі Темного Володаря офіційно стартувало на Букнет, і перші глави
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
36-й розділ. Або дещо про «бездушного».
Привіт усім! Сьогоднішні розділи повністю присвячені... Бездушному. Так-так, знову цей псих.олог (⁠人⁠ ⁠•͈⁠ᴗ⁠•͈⁠) Я чудово розумію, що цей персонаж може подобатися далеко не всім. Але посудіть самі: де ви ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше