Додано
10.09.26 21:00:41
розділ в 00:00 буде великий і дуже вартий уваги))

Він відкрив ноутбук.
— Що тобі потрібно?
— Прізвище, контакт і базова інформація. Без дурні. Не треба лізти в її банківські рахунки, медичні картки чи ще кудись. Просто хочу знати, кого саме я збираюся знайти.
— Після цієї фрази мені навіть цікаво, чи ти сам почув, як це прозвучало.
— Марк.
— Уже працюю.
Він відкрив ноутбук. Я тим часом взяв телефон і почав відповідати на повідомлення.
Принаймні спробував. За останню добу накопичилося стільки всього, що мені треба було вже бути в офісі, збирати людей і вирішувати проблеми. А замість цього я періодично ловив себе на тому, що дивлюся в одну точку.
Анфіса. Чортова жінка. Номер я не попросив, зате чудово пам'ятав, як виглядав її зад у чорних мереживних трусиках, і які мягкі у неї груди, як колишуться…
— Знайшов, — сказав Марк, вивівши мене із думок про неї.
Я підійшов до нього. На екрані була Анфіса. І цього разу я навіть не намагався приховати, що дивлюся. Фотографія була явно з якоїсь соціальної мережі. Вона стояла на терасі в літній сукні, волосся розпущене, усміхалася просто в камеру.
Красива.
Дуже.
Навіть на фото.
Марк прокрутив нижче.
— Схоже, сторінка відкрита не повністю, але фотографій достатньо. Ось ще…
Наступне фото змусило мене затримати погляд.
Анфіса стояла перед дзеркалом у джинсах і бюстгальтері. Очевидно, звичайне домашнє селфі — волосся зібране, одна рука тримала телефон, друга лежала на грудях.
Бюстгальтер я запам'ятав. І те, що було під ним, теж.
Марк тихо присвиснув.
— Ого. Ну тепер я хоча б розумію, чого ти на ній так завис. Оце ци***ки… Слухай, я беру назад половину своїх жартів. На твоєму місці я б теж прізвище забув.
Мені чомусь одразу захотілося закрити фотографію.
Дивна реакція. Ще дивніше було те, що жарт Марка мені не сподобався.
— Надивився?
Марк повернув голову до мене. А потім дуже повільно усміхнувся.
— Ой.
— Що «ой»?
— Нічого. Просто я ще хвилину тому думав, що це була просто хороша ніч. А тепер сказав про її груди — і ти подивився на мене так, наче я їх уже руками помацав. Розслабся, вони на фотографії. І, наскільки я розумію по твоїй спині, право на ближче знайомство вчора отримав ти.
— Знайди інформацію, а не груди розглядай.
— Я інформацію й вивчаю. Дуже наочну.
Я забрав у нього мишку й сам прокрутив сторінку.
Марк засміявся.
— Все-все, зрозумів. Анфісині ци***ки тільки для тебе... Більше не дивлюся.
Ірина Муза
3430
відслідковують
Інші блоги
Вже завтра (11.09) о 20:00 стартує моя новинка! Та продовження, як завжди, о 00:00. Я вже викладала обкладинку, але раптом згадала, що секретарка вагітна! Тож трохи її змінила: Анотація: Вчора було весілля його матері, а
Давненько не балувала вас візуалом до книги. Самий час! А ще залишився лише один тиждень до кінця! За перші чотири дні робочого тижня ми із Сонею встановили рекорд із конспірації. Офіційно ми були суворим директором
Всім привіт ♥️ Історія Віки та Романа із книги "Подаруй мені завтра" добігла до кінця. Знаю, що початок змушував Вас хвилюватись та нервувати, але фінал вийшов солодким. Те, що мало бути тільки випадковою
Так, я пропала, і на доволі довгий час... Ні, це не тому, що я забула, чи ще щось... Просто редагування, це доволі складна тема. Той, хто самостійно редагував свої твори — зрозуміє. Ти знаходиш помилки в тексті, потім знаходиш
Здавалося б, всього 10, але для мене це дуже багато ❤️ За кожним із цих десяти — людина, якій стало цікаво читати мою історію та залишитися зі мною далі. І це неймовірно приємно ! Я тільки починаю свій шлях як авторка,
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти✨️❣️✨️
MargFed, Дякую ❤️
Чекаю з нетерпінням, книга топ!))
Vita Sunny, Дуже дякую ❤️
Це просто шедевр натхнення та музи так тримати ^_^:-):-):-)
Любовь Яковлева, Дякую ❤️
Дуже приємно
♥️♥️♥️♥️♥️
Vaskovets, ♥️♥️♥️
Книга супер. Дякую.
Катерина Ковальчук, Рада, що подобається)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати