Мої дорогі, доброго осіннього дня! 

Здається, осінь щороку приходить майже непомітно. Ще зовсім недавно повітря було теплим, вечори здавалися нескінченними, а потім одного ранку прокидаєшся — і раптом помічаєш за вікном зовсім інший світ: прохолодні ранки, туман, вологе повітря, шелест листя під ногами й те особливе відчуття, ніби час починає плинути трохи інакше.

Осінь узагалі має дивну властивість уповільнювати нас зовні й водночас пришвидшувати все те, що відбувається всередині.

І, мабуть, саме тому сьогодні мені захотілося зробити для Вас маленьку, але дуже теплу несподіванку.

Сьогодні на сайті з’явився новий бонусний розділ. ❤️

Ознайомитись можна тут

Його не було в запланованому графіку. Я не збиралася публікувати його саме сьогодні й навіть намагалася переконати себе, що історія цілком може трохи почекати.

Але, як це часто буває з героями, яких ми створюємо, вони не завжди погоджуються з нашими планами.

Іноді сцена вже настільки жива у твоїй голові, що просто неможливо залишити її за зачиненими дверима ще на кілька днів.

Тому сьогодні я вирішила не сперечатися з цією історією й просто дозволити їй вийти до Вас трохи раніше.

Зізнаюся Вам чесно: зараз у моєму житті той період, коли справ більше, ніж годин у добі. Робота, тексти, нові задуми, нові проєкти, читання, спілкування з Вами — усе це дуже дороге для мене, але водночас потребує часу й уваги.

Я бачу Ваші коментарі, читаю Ваші слова, заглядаю до Ваших історій, навіть якщо не завжди можу одразу залишити такий відгук, якого хотілося б.

І мені дуже не хочеться, щоб моя мовчазна присутність десь загубилася між рядками.

Я Вас не забула. Навпаки.

Кожен Ваш коментар, кожна реакція, кожне додавання книги до бібліотеки й навіть просто те, що Ви відкриваєте новий розділ і продовжуєте читати, для мене значно більше, ніж може здатися.

За кожним таким маленьким знаком уваги я бачу живу людину по той бік екрана, яка на кілька хвилин заходить у мій вигаданий світ і дозволяє моїм героям стати частиною власного вечора, ранкової кави чи тихої перерви серед буденних справ.

Саме тому цей бонусний розділ хочеться залишити Вам як маленьку подяку.

За те, що Ви поруч. За Ваше терпіння. За Вашу підтримку. За Ваші думки, припущення, емоції та навіть за ті моменти, коли Ви змушуєте мене саму дивитися на власну історію трохи інакше.

Можливо, я не завжди встигаю відповісти одразу, можливо, іноді мій відгук приходить пізніше, ніж Вам хотілося б, але Ваші слова не проходять повз мене. Я їх читаю, запам’ятовую й дуже ціную.

А тепер мені хочеться трохи відкласти розмови про книги й запитати вже не про героїв, а про Вас.

Як Ви цієї осені? Чи встигли відчути її прихід, чи ще живете в ритмі літа й не хочете відпускати теплі дні? Чи надихає Вас цей час року, коли вечори стають довшими, а світ навколо ніби набуває трохи приглушених барв?

Можливо, саме восени Вам хочеться більше читати, пити чай, слухати музику, гуляти під дощем або просто залишатися наодинці з власними думками. А може, навпаки, ця осінь застала Вас у такому вирі справ, що Ви лише іноді встигаєте поглянути у вікно й помітити, як змінюється світ за склом.

Розкажіть мені, якою вона є для Вас. Мені справді цікаво.

А поки Ви будете ділитися своїми осінніми настроями, новий бонусний розділ уже чекає на Вас. 

Нехай ця маленька несподіванка стане для Вас приємною паузою серед звичних справ, подарує кілька хвилин занурення в історію й, можливо, залишить після себе ту саму особливу емоцію, заради якої ми й відкриваємо книги.

Бо іноді найкращі речі трапляються саме тоді, коли ми їх зовсім не планували.

Приємного читання, мої дорогі.

Бережіть себе цієї осені й нехай у кожного з Вас буде своє маленьке тепло, до якого завжди хочеться повертатися. 

Мої любі, я міцно обіймаю вас і цілую.

Нехай ці слова стануть маленьким доказом того, що ви для мене важливі й особливі.