Любі читачі, запрошую прочитати безкоштовну книгу "Бо він мій Бос"!

Втративши батька, Даміан вирішує відновити сили, тому їде до їхнього родинного будиночка на море. Там у темряві ночі він зустрічає незнайомку, яка на згадку про себе лишає своє ім'я і талісман-підвіску.

Та чоловік зовсім не очікував, що його серце полонить й інша білявка — підлегла в архітектурній компанії батька, яка дивовижно схожа на таємничу незнайомку. А протистояння з її боку тільки сильніше розпалює його інтерес.

Як не зійти з розуму, коли тягне до обох однаково, але головою розумієш, що таке неможливо неможливо?

Уривок:

— Сіль в каві — це класика. Моя мені перцю одного разу підсипала. Ото було весело. — І сміється.

— Вона всього лиш підлегла. — Коротко відказую.

— Це поки. Не буду затримувати, бо дівчина твоя зараз втече швидше за мене. До зустрічі! — Я кивнув і як тільки побачив Ліяну, то різко зачинив двері прямо перед нею. Не встигла вона вийти. Хитро посміхаюсь та припечатую її поглядом до того місця, де вона стоїть і починаю йти на неї.

Задкує. Отже, боїться, що зараз отримає на горіхи за свою витівку.

— Смачна кава була. Пригостити? — Вигинаю питально брову, а вона вже втискається у стіл своїми, як я встиг помітити апетитними сідницями.

Якого хріна я думаю про неї в такому плані? Мені аж самому цікаво, коли я почав думати про неї більше, ніж мав би. Але зараз мене цікавить, як вона збирається виправдовуватись за свій вчинок.

— Ні, дякую! Я свою вже випила. Мені на сьогодні достатньо, а то не зможу заснути. А тоді ще й роботу просплю. Хіба ви хотіли б, щоб я спізнилась завтра на роботу? Думаю, що ні. Ну що ж… я піду. Мій робочий день закінчився. — Починає впевнено крокувати до дверей, але перхоплюю та припечатую до стіни. Не знаю, що саме мене спонукало до цього, але була цікава її реакція. За цей короткий період часу, споглядати за нею це єдине, що мене веселить.

Скрикує, коли влітає в стіну. Головою вона не стукнулась, бо я рукою притримав її голову, а іншою тримав за талію. Коли думав про те, як вона опиниться в моїх руках уявлення не мав, що так приємно буде її торкатись. Це мало б лякати мене, але це так приємно, що всі сумніви чи страхи зникли вмить. Білявка дивиться на мене ошелешено і не може й слова вимовити.

— Чого ти хотіла досягти тим, що поклала в каву сіль?

— Я… я… нічого такого я не робила. Можливо випадково баночки переплутала.

— Ну так. І я звісно маю повірити, що ти в один момент забула, як читати і звісно переплутала цукор і сіль. Але ж сіль була лише в моїй чашці? Чи це теж співпадіння? — Примружую очі, а дівчина в стінку втискається. Хоча ні, не в стіну, а в мої руки. Свої ж вона тримає на моїх грудях. Ризикую в цей момент не втриматись. Якось дивно, але раптом мені захотілось її поцілувати, тому відступаю від неї. — Ще раз таке утнеш — покараю. — Лія зривається з місця та швидко летить до дверей. І відкривши їх зупиняється.

— Це взагалі вам за те, що розмовляєте зі мною в наказному тоні. Мене можна нормально попросити, а не накази, як в армії віддавати. — Показує язика і швидко зникає за дверима. А я сміюся. Непередбачувана дівчина. Тільки-но майже тремтіла в моїх обіймах, а тут вже сміливості набралась говорити мені щось. Цікава персона…

ЧИТАЙТЕ БЕЗКОШТОВНО КНИГУ ТУТ

***

Новий розділ до книги "Дружина Даниленка" вже на сайті!

Втративши пам'ять через аварію, Каталіна зовсім не пам'ятає, як з чоловіком, якого вона щиро ненавиділа, опинилась в офіційному шлюбі, як і не пам'ятає жодної щасливої миті між ними.

Переконана у своїй ненависті, дівчина обіцяє собі розлучитися з ним за першої ж нагоди. Не здогадуючись, що аварія трапилась через історію десятирічної давнини. Її чоловіка намагаються підставити та вбити, звинувативши у чужому злочині, а сама Каталіна — єдина, хто здатна довести його невинуватість.

Але чи зможе вона врятувати чоловіка, якого вважає своїм ворогом? І що станеться, якщо її ненависть виявиться швидшою за пам'ять?

КНИГУ ЧИТАЙТЕ ТУТ

ПЕРШУ ЧАСТИНУ ІСТОРІЇ БЕЗКОШТОВНО ЧИТАЙТЕ ТУТ

Приємного читання!
Всіх обіймаю,
Ваша Деллі!❤️