Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє знижка на мій роман «Зів'ялі серця»! Це дуже ніжна, сумна і водночас тепла книга якраз для осіннього читання! Запрошую, якщо ще не читали!

Уривок:

— Може, й так, але виходить, що через мене на тебе впала пляма. Виходить, я… — він знову прочистив горло, підбираючи слова. — Щось типу… збезчестив тебе.

— Збезчестив? — Люба підняла на нього широко розплющені очі, а тоді розсміялася. Ну й сказав! — Що ви… Якщо вже так говорити, мене збезчестили до вас. Навіть двічі.

Вона сміялася, але Святослав вперше чув такий сумний сміх, і від того тисло у грудях. Недобре, коли така гарна, така приємна дівчина сумна.

— Мені байдуже, що було до цього. Але зараз я відповідальний.

— Святославе…

— Любо. Я сьогодні довго думав. Не тільки про це. Про життям загалом. Моє. Твоє. Про самотність, сім’ю і всяке таке. І от що. Любо, може… Ні, не може, точно. Без "може". Одне слово, Любо, а давай... одружімося?

Він ще ніколи у житті так не заїкався, як зараз. Бо ще ніколи не пропонував малознайомій жінці одружитися.

— Що? — випурхнуло її вуст як пташка з випадково відчиненої клітки.

Причулося. Щось причулося, правда ж? Може, він сказав "подружімося"? Не "одружімося" ж. Серйозно, треба ж, таке причується!

— Кажу, одружімося? — він повторив, і тільки тепер зрозумів, як дико і дивно це звучить. У його голові було не так.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також запрошую читати мої романи у процесі:

❤️«Пробач, некохана» тут.

❤️«Вдруге за Вишневського» тут.

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.