«О боже, що я роблю? Що я взагалі тут роблю?» — пронеслося в його голові гігантським червоним рядком.

Він, Ярослав Володимирович Ольшанський, кандидат технічних наук, серйозний розробник, голова перспективного стартапу, сидів на напівгниллій лавці посеред глухого лісу, без піджака, в одній футболці, пахнув дешевим яблучним сидром із корицею і збирався поцілувати дівчину, яка навіть у хвилину максимальної романтичної близькості думає про частоту звуку лісового гризуна для своїх підліткових трансляцій.

Кохання у стилі ASMR