Сиджу на своїй улюбленій терасі й не можу стримати посмішки від виразу обличчя брата.

– Так розумію, ти сьогодні теж не залишишся на вечерю?

 Борис тільки здивовано хитає головою. 

– Роксана після твоєї вистави, добровільно готує вечерю? Чи ти її прикував до плити кайданками та поставив наглядача?  

– Ні, в мене інші методи…

– Поясни, що за вистава, а я в останніх рядах? – в голосі брата непідробна цікавість 

– Роксана побачила фото Лії…

– А з самого початку розповісти їй правду – було слабо? Любиш ти все ускладнювати. – вже говорить без жартів та намагається піймати мій погляд.

Але я відводжу очі. Опісля  гашу  недопалка, та хитаю  головою.

– Не я ускладнюю. Саме життя мені влаштовує постійно біг із перешкодами та ночі без світанку.

– О, бачу, без віскі не обійтися.

– Печінку бережи. Тобі з нею до старості жити, не розлучишся, як із дружиною. Чай м'ятний будеш? Чи вже після вечері?

Борис хитає головою.

– Ось тепер я по-справжньому за тебе переживаю. Краще повечеряю там, де подають старе добре віскі, а не згадують мою колишню. Тим паче вечерю тобі готує Роксана. –  підморгує і не може витерпіти без підколу. – Ризикований ти, мужик, братику. 

І ЗНОВУ ЗАЦВІТУТЬ САДИ ❤️ ❤️ ❤️