Вона стояла повністю ошелешена. По її здивованому погляду було помітно, що жодних гостей — а тим паче таких — вона зараз явно не чекала. Її темні очі різко розширилися, вона на секунду втратила контроль.

— Я все знаю, Белла, — рішуче, без зайвих вступів признався я їй у вічі.

    Я, який ще секунду тому спирався рукою об дверний одвірок, різко рушив углиб квартири, змушуючи її відступити назад. Чаю мені, цілком логічно, ніхто пропонувати не збирався. Натомість вона лиш сердито, крізь зуби процідила: — Як ти мене знайшов?!

— Неважливо, — сухо буркнув я. — Важливо інше.