Знайомлю вас із моєю новою історією — «Не всі мертві мовчать».

Цього разу пробую себе в жанрі детективного трилера з елементами медичного горору. І, сподіваюся, вийде доволі моторошна історія.

Щомісяця в місті знаходять мертвого чоловіка. Різний вік, різні професії, різні життя. Жодного очевидного зв’язку.

Двадцять жертв.

Двадцять тіл.

І ось до моргу привозять двадцять першого.

Леон Рейв, 23 роки. Відомий гонщик, який ще три дні тому летів трасою на швидкості понад триста кілометрів на годину.

Тепер він лежить на столі патологоанатома.

Патологоанатомка Марта Келлер, 40 років, уже бере скальпель, коли мрець раптом хапає її за зап’ясток.

І розплющує очі.

Леон живий.

Але майже нічого не пам’ятає.

Для всього світу він уже помер, і дуже швидко Марта розуміє, що можливо, саме так і має залишитися. Бо якщо вбивця дізнається, що його двадцять перша жертва вижила, він обов’язково повернеться.

До їхнього таємного розслідування приєднається Нора, двадцятирічна донька Марти, студентка-криміналістка, геймерка й дівчина, яка часом знає про цифрові сліди значно більше, ніж хотілося б її матері.

Троє абсолютно різних людей.

Патологоанатомка, яка звикла довіряти фактам.

Гонщик, який не пам’ятає власного вбивства.

І донька детектива, чия смерть три роки тому може виявитися зовсім не випадковою.

А десь поруч є людина, яка вже двадцять разів довела, що знає як з живих зробити мертвих.

Та Марту хвилює ще одне питання :

скільки з попередніх жертв насправді ще дихали, коли потрапили до моргу?