Взялася за «Крихітко, біжи» Іванки Сокіл в межах марафону взаємочитання  Ірини Скрипник і поки що прочитала сім розділів — цього вистачило, щоб скласти перше враження, хоч попереду ще багато сторінок.

**Що одразу вражає — структура і темп.** Авторка не веде читача лінійно: перший розділ кидає нас у саму гущу подій — Хейлі тікає лісом від чоловіка-поліцейського під постріли й насмішкувату пісеньку «Bang bang», і лише потім ми повертаємось «за кілька годин до», щоб зрозуміти, як до цього дійшло. Такий монтаж працює бездоганно — напруга не відпускає ні на секунду, бо ти вже знаєш фінал сцени, але не знаєш причин, і це змушує читати швидше, ніж хотілося б смакувати текст.

**Персонажі — сильна сторона книги.** Генрі Доусон — страшний саме тим, наскільки правдоподібно прописана його деградація: колишній «чарівний халамидник» перетворюється на людину, яка грається зі зброєю і власною дружиною одночасно. Особливо вдалою є сцена «на коліна» — коротка, без зайвої мелодрами, але від неї справді моторошно. Лендон Різ цікавіший — його неможливо однозначно віднести ні до союзників, ні до загроз: то він рятує Хейлі, ставши між нею і дулом, то за мить сам поводиться з нею як із чужою власністю. Ця амбівалентність тримає в напрузі не менше за сюжет.

**Хейлі як героїня** написана дуже тілесно і психологічно достовірно — авторка не боїться показувати її втому, приниження, оніміння, оту жахливу здатність «абстрагуватися» від бридких розмов, вироблену роками співжиття зі страхом. Мені імпонує, що вона не ідеальна жертва — вона зважує, вичікує, і навіть у найгіршій сцені раптом вихоплює зброю в Лендона, а не просто скам'яніло чекає.

**З того, що поки насторожує:** подекуди діалоги чоловіків (особливо п'яні розмови на подвір'ї) трохи затягнуті й повторюють один одному ту саму інтонацію бравади — можна було б стиснути без втрати ефекту. Але це дрібниця. Просто, якщо вже шукати, що можна було б покращити, то лише це й знайшла)))

Загалом — це впевнений, атмосферний трилер із живими, неоднозначними персонажами і хорошим відчуттям небезпеки в кожній сцені. Поки що книга мені подобається, і я планую читати далі — наступний відгук, мабуть, буде вже після більшого шматка тексту.