на твір Аліс Веро "Ватсманн.1" в рамках марафону взаємного читання Тетяни Гищак.

Твір є першою частиною трилогії, але цілком може сприйматися самостійним ( другу частину я вже почала).

Сюжет: В маленькому гірському готелі збирається невелика кількість туристів, які приїхали за шикарними краєвидами і усамітненням. Всі вони зрілого віку ( наймолодшим 35+, найстаршим під 60) тобто це люди зі сформованим світоглядом, які розуміють свої смаки і бажання і несуть за них повну відповідальність. Активними героями історії також є двоє з чотирьох господарів готелю того ж віку.

Три пари - письменник з дружиною, брат з сестрою і двоє одружених не один з одним коханців.

Екшену ніби немає, але на фоні осінніх Альп з їхніми неймовірними краєвидами все ж таки існує підспудна напруга. Заборонене кохання довжиною в життя, драматичне минуле одних героїв і зовсім неясне майбутнє інших - їх вибір ще не зроблено. Дві пари гостей і пара господарів перебувають у цікавій взаємодії. Вони симпатизують одне одному, вгадують таємниці і страхи одне одного. 

Окрема тема - сексуальні відносини. Вони зовсім не "там, за плечима", як можна подумати з віку і сімейного стану деяких персонажів. Але для більшості з них секс не є тим, чим займаються лише з коханою людиною. 

Загалом цікавий погляд людей за 50, які створили сім'ю з коханою людиною, виростили з нею дітей і продовжують жити разом, в той же час даючи простір одне одному для інших відносин. Все ж таки, щиро кажучи, після стількох років вдалі пари дійсно залишаються скоріше друзями, ніж закоханими. І вірність базується більше на відчутті старості, що наближається, ніж на реальній відсутності зацікавлення іншими людьми. Судячи з усього, вони чесні зі своїми подружніми партнерами, але поспішають взяти від життя все, доки можуть.

У творі багато еротичних сцен і описів сексуальних відносин.  Деякі герої відчувають сильне тяжіння, але чи назвати це коханням... я б не наважилась. Втім, є ще дві частини, тож все може розвинутися.

Твір дуже атмосферний, багатий відчуттями і навіть символічний ( хоча б щодо віку героїв і пори року - це пишна, багата на фарби осінь з легкою гірчинкою опалого листя)

Зазвичай я пишу сильні і слабкі місця твору, але тут... Мені здається, що загальне враження я передала, і можна так формально не підходити. Сюжет, тематика, стиль є нетиповими для більшості творів Букнету, але тим цікавіші для тих, хто хоче вийти за ці рамки. І хоча твір і так досить гарно написаний, є відчуття, що згодом автор "розпишеться" і це буде розквіт. Бажаю цього!