— Белла Олександрівна Заліська? — рівно, без жодних емоцій запитав він.

— Так, — здивовано й насторожено відповіла я, відчуваючи, як у грудях тривожно стискається серце.

— Вам доставка, — простягаючи мені важкий букет і невелику білу листівку, сказав він. — Розпишіться, будь ласка.

— Від кого? — швидко підписуючи папірець, уточнила я, намагаючись зазирнути йому в очі.

— Замовлення анонімне, — відрізав він. — Гарного дня.

    Щойно важкі двері за кур'єром зачинилися, я гарячково почала шарудіти в пелюстках ніжних білих  троянд у надії знайти хоч якусь чітку відповідь.