(дякую за цю ілюстрацію читачці Marina)

– Я не навчаю жінок, – трохи різкувато сказав Хір-Но-Гар, чим вивів її із задуми. – Навіть у їхнє навчання інструкторами не втручаюся. А тим більше не навчаю особисто.

– Чому? – запитала Арлас.

– Таким, як я, заборонено навіть торкатися жінок. Це табу для таких, як я, у мого народу.

Арлас згадала інформацію, почерпнуту з сьогоднішнього заняття, і вкотре зауважила, наскільки у ксенітів все складно. Тільки лічена кількість їхніх чоловіків має право вступати в контакт із жінками, для решти подібне – це майже святотатство.

– Але я не жінка в повному розумінні цього слова, – обережно нагадала вона. – Тож навряд чи ви б щось порушили.

Піддавшись пориву, вона взяла Хір-Но-Гара за руку.

Він завмер, шумно вдихаючи повітря і боячись навіть поворухнутися. Потім кинув на неї якийсь дивний погляд, значення якого вона не змогла розгадати, і висмикнув руку.

– Не робіть так більше, – промовив він і підвівся з лавки.

– Чому? – здивувалася Арлас. – Вам це неприємно?

Золотисті очі спалахнули яскравими іскорками, і він відвернувся.

– Це був усього лише дружній жест, – тихо сказала вона. – Ви мені приємні як особистість, ось і все.

Він подивився з явною недовірою. Мабуть, нечасто хтось каже йому подібне.

– Ще раз дякую за допомогу, – більше не бажаючи його бентежити, промовила Арлас. – Буду сподіватися, що ви все-таки передумаєте щодо того, щоб мене навчати.

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!