Він підняв на неї очі – вона поправила волосся за вухом, ніби між іншим. 

 – Якщо не поспішаєш, можемо випити десь разом.

Раул глянув на неї уважніше – її погляд був прямий і відвертий. Вона не прикидалася, не грала в невинність і не чекала, що він муситиме вгадувати. Просто пропонувала те, що хотіла запропонувати. 

Повні губи, майже виклично чуттєві, відкрите декольте, широкі стегна під короткою спідницею. Саме такі жінки йому зазвичай подобалися – нічого спільного з тонкими рисами й легкими рухами, які він сьогодні вже чомусь надто добре запам'ятав. Дуже легко було погодитися, як він вже не раз робив – після довгого дня, після годин роботи, після чергової порції кашаси. Жодних обіцянок, зайвих слів та ранкових запитань. Зручно. Просто. Зрозуміло.

І яка ваша думка?)

Новий розділ "Нашої отрути" о 20:00.