Нові розділи романтичної комедії «Дві дівчини, море... і жодного грека» виходять тричі на тиждень!

✨  Щопонеділка, щосереди та щоп’ятниці о 21:00

Трохи спойлеру:

...«Ну чому... чому саме зі мною завжди трапляються такі вистави?» — подумала вона з легким відчаєм, але мимоволі усміхнулася.

Вона повільно підняла голову, поправляючи пасмо волосся... і зовсім випадково зустрілася поглядом із тим самим брюнетом.

Він стояв трохи неподалік, біля старої кам'яної огорожі, оповитої пишними гілками темно-фіолетової бугенвілії. Його постать м'яко освітлювали гірлянди теплих жовтих ліхтариків. Схрестивши руки на грудях, він більше не сміявся разом із гамірним натовпом. Він просто дивився на неї. Спокійно і неймовірно доброзичливо. Так, ніби вся ця кумедна історія зовсім не зробила її смішною в його очах. А навпаки додала їй якоїсь особливої, живої чарівності.

Кутики його губ ледь помітно піднялися в теплій, щирій усмішці. Вона була тільки для неї. Не випадкова і зовсім не глузлива.

Мілана раптом відчула, як серце зробило коротке, але таке відчутне сальто, що в грудях на мить перехопило подих. Навколишній шум розмився. Вона навіть забула про летючу тарілку, про кумедний конкурс, про сотні очей і регіт натовпу. На одну коротку секунду час ніби сповільнив свій хід, а простір звузився до цього єдиного погляду.

Брюнет ледь помітно, граційно кивнув їй.

Мілана, трохи розгубившись, відповіла йому мрійливою усмішкою й одразу ж сором'язливо відвела погляд додолу, відчуваючи, як вуха охоплює новий спалах гарячого рум'янцю.

«Та що зі мною таке відбувається...»...

З теплом, усмішкою і безмежною вдячністю, ваша невгамовна Тіна Волф ❤️