У темному кутку почулося важке, обурене шурхотіння. Із тіні повільно виповзла тритонна луската туша Себекхотепа. На його масивній шиї зловісно поблискував бурштиновий нашийник із золотим медальйоном.

Крокодил зупинився навпроти крісла, вперся масивними лапами в паркет і заговорив — низьким і вкрай роздратованим баритоном:

— Кириле. Ти ідіот чи просто фатально профнепридатний?

Герцог ледь не захлинувся компотом, витріщившись на рептилію:
— Себекхотеп, ну не починай! Я діяв за обставинами!

— Якими ще обставинами?! — крокодил від обурення навіть ляснув хвостом по килиму, піднявши хмару пилу. — У нас із тобою була проста, елементарна угода! Я допомагаю тобі вижити після мого перебування в замку і не відкушую твою аристократичну дупу, та іноді ми граємо в азартні ігри, а ти... ти просто підходиш до неї й ненав'язливо дізнаєшся референси!

Себекхотеп закотив бурштинові очі й передражнив тон герцога:
— «Які хлопці їй подобаються? Чи любить вона високих брюнетів із готичним вайбом? Чи, може, їй до душі суворі накачані варвари?». Мені потрібні були точні параметри для моєї людської форми! Я хотів зібрати ідеальний аватар, вийти до неї на двох ногах у костюмі від Brioni, із трояндою в зубах, і сказати: «Привіт, крихітко, це я, твій улюблений Тотожик, тільки без луски»!

Кирило безпорадно розвів руками:
— Та я ж підійшов! Я спитав! Я тільки рота відкрив про північних володарів, як у неї очі блимнули отим страшним аудиторським вогником! Ти взагалі бачив її погляд?! Вона за три секунди виписала мені діагноз «гостра нестача персоналу в особистому житті», відкрила якусь консоль і підтягнула сюди всіх неліквідних потвор із трьох сусідніх секторів! Мене ледь не розірвала на шматки Горгона-молодша! Я боровся за виживання!

— І тому ти вирішив одружитися?! — просичав крокодил, підсунувши свою велетенську морду прямо до носа герцога. З його пащі війнуло запахом свіжого м'яса. — Тобі дали технічне завдання розвідати обстановку, а ти злив усю спецоперацію і за дві години знайшов собі наречену з шишками на голові!

— Але вона пече пиріжки з вишнями! — палко вигукнув Кирило, притискаючи руку до серця. — І топить камін без чаду! Себекхотеп, ти не розумієш, цей замок промерз до фундаменту ще в чотирнадцятому столітті! У мене вперше за вісімсот років ноги в теплі! Вона свята жінка, вона принесла мені банку консервації!

Тотожик важко, по-людськи зітхнув, опустився на килим і закрив очі лапою.

— Боже, з ким я працюю... Одна аудит проводить і ошийники на мене чіпляє, інший за банку варення готовий королівство переписати… І що мені тепер робити? Вона вважає мене вихованою тритонною дитиною, яка їсть суто за регламентом. Якщо я зараз трансформуюся в мужика — вона мені просто впарить посаду старшого охоронця, посадить на оклад без премії та змусить підписати договір про повну матеріальну відповідальність за зламані меблі.

— Ну... зате в тебе ошийник гарний, — несміливо спробував підбадьорити його Кирило, відсьорбнувши компоту. — Під колір очей. Дуже стильно.

Себекхотеп глухо рикнув, випустивши ніздрями дві цівки пари:
— Ще одне слово про колір мого нашийника, Кириле, — і твою весільну консервацію я з'їм разом із банкою. Наливай уже свій компот у миску. Будемо думати, як діяти на наступній локації.

Читати книгу тут
https://booknet.ua/reader/svaha-dlya-npc-ta-bos-b456406?c=5111104