Привіт всім. Вже 2 вересня буде епілог книги про Вероніку та Арсена. Залишилося ще дві глави та епілог. 

Фрагмент сьогоднішньої глави:

Валерій Петрович важко зітхнув, стукнувши долонею по столу, від чого Юля злякано підскочила на місці.

— Несанкціоноване проникнення до закритих журналів деканату, — суворо й відсторонено перерахував ректор, дивлячись на старосту як на порожнє місце. — Шантаж іншого студента на сходах університету, що зафіксовано камерами спостереження у коридорі, які Арсен Володимирович уже зняв для звіту. І публічний наклеп на захисті, що порочить репутацію професора та всього факультету психології. Юлю, ви розумієте, що це не просто догана? Це чистий вовчий квиток.

— Арсене Володимировичу... Валерію Петровичу... я не знала... — судомно , майже задихаючись від сліз сорому та дикого переляку, пробелькотіла Юля, і перші сльози заздрості нарешті покотилися по її щоках. — Я просто думала, що це несправедливо... Я хотіла як краще для курсу...

— Для курсу? — я коротко, хижо хмикнув, підходячи до неї впритул, так, що вона відчула мій крижаний чоловічий тиск. — Ви хотіли задовольнити своє уязвлене его, Колесниченко. Ви з першого дня намагалися зазирнути у моє особисте життя. Я це помітив ще на початку семестру. І чітко дав вам зрозуміти: правила гри на моїй кафедрі змінилися. Ви не почули. 

А, тепер візуалізація чотирьох сестер та їх чоловіків. Наступна книга буде про Сніжану та Давида.

Запрошую всіх до читання книги "Тонкий лід". І підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити новинку про Сніжану та Давида.

Всім гарного дня. Бережіть себе та рідних.