Я історик, який боїться історії. А все тому, що вона має одну моторошну здатність — повторюватися.

Ось і в «Спадкоємиці крізь час» настав момент, коли починають привідкриватися давні таємниці.

Ті, хто читає історію від самого початку, можливо, пам’ятають пророчий сон Міри, у якому вона побачила старовинну картину. На ній — закохана пара, у якій вона впізнала себе та Давида.

Тоді це здавалося підказкою щодо долі майбутніх героїв.

Але що, коли Міра помилилася? Бо тепер Зуравія розповіла їй давню історію двох родин. (завтра, 31.08. новий 34 розділ з усіма подробицями, але він викличе нові питання)

Саме тут у «Спадкоємиці крізь час» детектив і фентезі дедалі сильніше переплітаються з містикою та історичними мотивами. До речі, легенда Марії та Адама має історичне натхнення: я використала окремі патерни, характерні для європейської історії ХІХ століття. Найпомітніша паралель — трагедія в Майєрлінґу 1889 року.

Я не переказую і не інтерпретую історію Майєрлінґа. Марія та Адам — персонажі художньої легенди «Спадкоємиці». Їхнє походження, родинні зв'язки, передісторія, причини конфлікту та наслідки трагедії створені або змінені відповідно до сюжету.

Мені було цікаво зробити інше: взяти історичний патерн — заборонене кохання, династичні інтереси, загадкову смерть, приховані обставини — і запитати:

А що, як така трагедія не закінчилася смертю двох людей?

Що, як вона залишила після себе щось таке, що через покоління продовжує визначати долю їхніх нащадків?

І тут ми знову повертаємося до Міри та Давида. ❤️

Дорогі читачі, це був маленький спойлер до нового розділу і коротке пояснення, адже у Вас точно виникнуть нові питання.

Поки він ще не вийшов — у вас є час зазирнути на початок. 

А тим, хто ще не знайомий зі «Спадкоємицею крізь час», скажу лише:  усе почалося задовго до заповіту, років на двісті років раніше…