Додано
28.08.26 22:27:27
Візуал до Глави 22 "Між тінню та мовчанням"
"Між тінню та мовчанням"
. . .Вони стояли у величезному підземному залі. Це не був звичайний підвал чи шахта. Навколо піднімалися колосальні кам'яні арки прадавнього монастиря, напівзатоплені й врослі в землю, а стіни були суцільно вкриті тисячами подряпин, символів і висічених імен.
Але найстрашнішим було інше.
Прямо перед ними, у центрі залу, на підлозі лежали десятки старих експедиційних рюкзаків, іржаві геологічні молотки, розбиті каски та згнилі залишки одягу.
Це було спорядження експедиції 1986 року. Воно лежало недоторканим сорок років, ніби його кинули лише кілька хвилин тому.
А на великій кам'яній брилі в центрі залу, виведені напівзасохлою фарбою, світилися чіткі, свіжі слова:
«Ласкаво просимо додому, слідчі»
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже інтригуючий шматочок тексту і візуал.
Перехожу на книгу. Хочу взяти до бібліотеки.
Аліс Веро, Дякую! Дуже радий, що уривок і візуал вас зацікавили. Ласкаво прошу, сподіваюся, ця історія виправдає очікування й не відпустить до самого фіналу
З однієї сторони страшно, а з іншої приємно і трохи заздрісно, що їм аж так раді XD)
Олексій Цапович, Це саме той випадок, коли гостинність викликає дуже змішані почуття. З одного боку — приємно, що їм так раді, а з іншого — краще б вони так сильно не цікавилися своїми гостями)
Щось з посиланням не те...
Дієз Алго, Дякую, вже виправив)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати