Привіт, мої любі!

Знаю, що ви вже познайомилися з похмурим, але неймовірно привабливим Марком та непосидючою Златою зі сторінок роману «Мій похмурий Жовтень». А сьогодні мені дуже хочеться показати вам серце цієї історії - той самий старовинний маєток, де розгортаються всі події.

Уявіть собі: вечір, за вікном несамовито шумить осіння злива, знеструмлюючи все навколо. А в старовинній вітальні потріскує камін, заливаючи темні дубові панелі м’яким золотистим світлом. У повітрі витає аромат кориці, сухих трав і запечених яблук, біля ніг солодко сопе віддалений пес Барон, а на столі чекає горнятко гарячого какао.

Заглядайте в мій блог частіше, адже попереду на нас чекає ще багато цікавого! А поки що розкажіть у коментарях: ви б наважилися залишитися наодинці в такому віддаленому старовинному будинку під час осінньої бурі? 

З теплом, ваша Ліса ❤️