Тесс. Ця книга має одну сцену без якої б її не існувало( як і всі інші) І власне спочатку це мала бути історія тільки про Томаса і Фіону( але Ші Йон у нас, той самий пересонаж якого не чекали, а він прийшов. Ще й став улюбленим персонажем, хоч я про нього все знаю) 

А почалося все з ось цього моменту, який був ще в книзі "Академія Сновидінь..."

– Вона тобі подобається? – запитала з цікавістю, – чи ще гірше ви зустрічалися, а ти її кинув?

 – Гірше. 

 – Вона тебе кинула? 

 – Ще гірше 

 – Зрада, чи що?  – не зрозуміла я. 

– Найгірше, – приречено протягнув він. 

– Френдзона? – перепитала усвідомлюючи я, – але не пам'ятаю, щоб вона дуже з кимось зустрічалася? – не впевнено відповіла. 

– Ми друзі дитинства, Брі, – ще більш приречено сказав він і щось у його тоні здавалося дивним. 

Може між цими двома щось відбулося, а Фіа з якогось дива вирішила усе залишити як було. Але невже це через його характер? Не сказала, щоб Томас був поганим хлопцем, у сенсі нетямущим. 

– Тоді це твій останній шанс, – в підтримці усміхнулася я, – щасти, Томасе. 

Хоча правду кажучи, пара Томас і Фіона була для мене реально дуже неочікуваною. Вони були такі різні і якби перший не сказав мені я б в житті не здогадалася, що вони друзі дитинства.

Ми тихо покинули кабінет. Усе ж сидіти тут надто довго було шкідливо. Ілюзія спала як тільки Сіетл вийшов і я краєм ока побачила як Фіа і Томас про щось сперечаються і повністю занурені в роботу. 

Може таки у них все вийде? 

Тесс. І ні, не вийшло б. Хоча заради сюжету я опустила деякі моменти, але це не змінює того факту, що робити Томас почав щось лише через Ші Йона. А без нього гадаю ця історія була б в стилі  – йшов невідомо який розділ близький до нескінченності, а Томас і Фіона все ще не почали зустрічатися.

Ну й нарешті почалася арка до якої відносилася попередня сцена. 

Саме в цей час в приміщення зайшла Фін і вибачившись сіла поруч. 

–  Ти довго чекав? –  запитала діставши скетчбук, графічний планшет і олівці. 

Їй на відміну від мене потрібно було більше речей для роботи. 

–  Ні, –  відповів я і не сказав би, що це була брехня. 

Вона прогортала і показала мені декілька ескізів, які мали стати образами для пари лиходіїв. 

Я заплющив очі, згадуючи про те якими вони мали бути. Отже, це мала б бути закохана парочка божевільних яким просто подобається сіяти хаос, псуючи життя гравцям і персонажам за яких вони гратимуть. 

При тому мають свій бізнес і цікаву історію, яку можна буде поступово розкрити. 

Тесс. Там мало бути трохи інше зображення( а я вкотре пошкодувала, що не навчилася малювати персонажів, зараз це б мені дуже знадобилося) 

Я розплющив очі і ще раз глянув на ескізи Фін. 

–  Ні занадто мило, –  сказав категорично. 

Фіона спохмурніла і подивилася на мене дещо ображено, а тоді набравши повні груди повітря почала доводити свою думку. 

–  Ти не розумієш –  це називається небезпечна елегантність. 

–  Це називається свята невинність, –  що ж у цьому я завжди був готовий сперечатися навіть з нею. 

Адже кожний проєкт і персонаж був для мене як рідною дитиною за яких я відповідав і мав відпустити їх в світ підготовленими. Щоб ні у кого не виникло думки придертися. 

–  Сподіваюся ти не скажеш, що їхні образи повинні бути чорними з червоними. 

Я похитав головою і постукав пальцями по столу. Та як вона взагалі могла так подумати. 

–  Ти ж знаєш, що я за оригінальність, але не це…я кинув погляд на її ескізи, –  це надзвичайно гарно Фін, але не для цієї історії. Їхній образ має бути втіленням істинної свободи, –  тихо сказав, а тоді зрозумів, що ляпнув зайве. 

Попри все я не хотів її образити. Одна справа робота  – інше особисте. 

–  А ти сам знаєш що таке істинна свобода, Томасе? –  запитала вона пильно глянувши мені в очі і зараз була так близько до мене, що я ледь відхилився від неї. 

Я знизав плечима, мовляв для кожного це своє, а тоді серйозно сказав. 

–  Згадай як ти відчувала себе, коли змогла покинути батьків і жити самостійно, а ще як почала вчитися, –  почав перераховувати варіанти, які могли б допомогти їй. 

Вона сумно усміхнулася, а тоді сховала все назад в рюкзак. 

–  Я повернуся, коли знайду ту істинну свободу і тоді я запропоную і тобі і їм свій найкращий ескіз, –  сказала вона з ентузіазмом і швидко покинула аудиторію. 

Тесс. І саме цьому й буде присвячена наступна арка.