Між тінню та мовчанням

. . .Фотографія була зроблена біля самого краю великого розкопу, де земна товща була розкрита на кілька метрів углиб. Десятеро виснажених, але піднесених археологів стояли півколом, трохи обнявшись за плечі й усміхаючись у об'єктив камери. За їхніми спинами, у напівтемряві ями, чорнів круглий кам'яний колодязь, щойно звільнений від вікового шару землі й глини. Від нього навіть через фотографію віяло якоюсь первісною, неживою глушиною.

Посередині гордо стояв керівник експедиції — сивий, статечний професор Гарольд Мортон у круглих окулярах. Ще кілька людей, чиї прізвища вони вже неодноразово бачили у вицвілих звітах.

І... чоловік у темному, майже чорному пальті та крислатому капелюсі.

Він стояв трохи осторонь від групи, біля самого краю провалля. Не усміхався. Не дивився в об'єктив. Його погляд був спрямований кудись убік, у темні сутінки за межами кадру, ніби фотограф та радісний натовп його зовсім не цікавили. Він здавався чужорідним елементом на цьому святі наукового тріумфу — холодним тіньовим силуетом серед сонячного дня. . .