Сьогодні о 19:00 буде оновлення «Крихітко, біжи». А далі я знову викладатиму по розділу щодня. 

За планом залишилося три розділи й епілог. Але вже зараз бачу, що починаю трохи розтягувати там, де можна було б лаконічніше. Мабуть, я поки не готова з ними попрощатися)

Здається, вже годі тупцювати на місці - час з'їхати з гірки. 

Наступні розділи розставлять усі крапки над «і».

А поки - маленький візуал і фрагмент. ❤️

Коли він так усміхався, то скидався на рептилію, від якої хотілося чимдуж тікати. 

— О господи, ні. Я не хотіла, щоб він заподіяв тобі шкоду, — затараторила Хейлі. 

Тоді Вінсент стиснув її в обіймах ще сильніше, а потім уткнувся лобом у її потилицю. 

— Ну, звісно, — прошепотів. 

Хейлі хотіла відсахнутися. Пояснити. Вона згадала обіцянку, яку дала Вінсенту,що не бачитиметься з Різом,  що заблокує його номер. Вона тільки зараз збагнула, як жахливо все це виглядає в його очах.  

Поки він був у відряджені, Хейлі вже помітили в автівці іншого чоловіка. Її навіть не бентежило, як він дізнався. Вона вже звикла до думки, яку поділяли всі навколо: Вінсент Ворінгтон знає про все, що його цікавить, навіть якщо сам перебуває за сотні кілометрів.

Хейлі набрала в груди повітря, аби розказати йому всю правду — або принаймні частину правди, — як Вінсент випередив її. 

— Та все гаразд, — невимушено кинув він, — Не дамо йому зіпсувати нам вечір. 

Хейлі підняла на нього очі. Він усміхнувся — вже тепліше. 

— Розслабся, Хейлі. Я ж не збираюся сваритися з тобою через якогось детектива. 

читати