Всім привіт! 

Новий розділ Химер Калітрасу вже на сайті! 

І у той час, коли Кая з останніх сил поспішає до доньки і завершує винажливі тренування, коли Нола і Келан посинають надважжку міссію розвідки у тилу ворога, а Мара зникла у загадковій ущелині, куди її заманили привиди скелі Зангома... 

Калеб і Келан... Теж дуже зайняті. Пошуками себе. 

Додаю ілюстрації.

До вечора всі змарніли. Коли на небі засвітилися перші зорі, у світлі Селени й Мірри проявилася нова властивість тотемів — вони почали відблискувати холодним блакитним сяйвом. “Магія” проривалася назовні під їхніми променями: малюнки оживали. Деякі виривалися зі стін і прозорими спектрами ковзали в повітрі.

— Ти трансформуєшся… — голос Калеба здригнувся. — Схоже, ця тераса чекала саме на тебе…

Калеб спробував влаштуватися на вузькому карнизі зручніше. Місця ледь вистачало для сідниць, але він не нарікав: після зависання над безоднею навіть цей клаптик каменю здавався імператорським троном.

Посередині арени його увагу прикував стовп, на якому поважно всівся велетенський птах із розправленими крилами. Калеб підійшов ближче, занурюючись у воду, і торкнувся кігтя міцної лапи.

Змах. Невмілий, важкий... Повітря навколо вибухнуло тисячами водяних бризок. Другий змах — і блискавка розірвала небо над самою головою. Час розтягнувся: кожна електрична іскра тепер світилася для нього як окрема зірка.