Лист до читачів від Іселли (щоб перейти до книги клікайте тут)

Мене звати Іселла, і моя історія кохання почалася після моєї смерті.

Думаєте, так не буває? Тоді дозвольте мені розповісти, як усе сталося.

Смерть постукала у мої двері надто рано.

Я була надто молода, щоб встигнути пізнати те загадкове почуття, яке називають коханням, і вже змирилася з думкою, що мені ніколи його не відчути. Та, як виявилося, не такі вже й далекі привиди від людських почуттів.

Того, хто згодом полонив моє серце, я вперше побачила, коли йому було лише п’ять років. А я на той час уже ледь не вічність прожила примарою.

Я знала, що привид не може бути частиною життя живих. Принаймні так мало бути. Та іноді мені здавалося, що я все ж порушую цей закон.

Спочатку я просто піклувалася про нього. Поруч не було жодної живої душі, якій він був би справді потрібен. Навіть власний батько нехтував ним, бо вважав чуйність і любов ознаками слабкості. А свого сина хотів бачити сильним.

Роки минали, і одного дня я побачила його вже дорослим.

Змужнілим. Самотнім. Закованим у ту силу, якої від нього вимагали з дитинства.

Тоді я зрозуміла: те, що змусило мене залишитися поруч із ним, давно перестало бути просто турботою.

Мої почуття виявилися набагато глибшими.

А потім сама Смерть подарувала мені шанс знову стати живою.

Тепер, мої любі читачі, моя історія триває ще й завдяки вам. Щоразу, коли ви гортаєте сторінки цієї книги, я ніби знову отримую можливість бути поруч із ним.

І я обов’язково розповім вам, як привид зміг знайти своє щастя.

З любов’ю,

ваша Іселла —

привид, якому вдалося.