Робін. Знайти своїх.
Його не розуміли батьки. Родичі. Брати. Що за дивак з неприродними бажаннями? Хто садить квіти замість овочів? Навіщо вчитися стріляти, якщо навіть справжнього лука ніколи не буде? І тільки Мері-Єнн, побачивши в лісі гарну квітку казала хлопцю: - В мене дещо для тебе є, підемо покажу. Бо вона була своя.
Оточуючі люди поділяються на три категорії. Свої. Інші. Чужі. Робін, який не чув ніколи про психологічні екзерсиси, чітко для себе це зрозумів. І, наскільки міг, обмежив своє спілкування з деякими людьми.
Не дивно, що свої зустрічаються рідко. Це такі люди, з якими легко можна розмовляти до другої години ночі, хоча тільки познайомились. Свої зрозуміють, а якщо не згодні, то замість сварки запропонують дискусію. З ними ви завжди на одній хвилі, навіть якщо це пропозиція полізти на заброшку та посмажити там сосиски на багатті. Можна не бачитися рік, і почати обговорювання з того моменту, де закінчили. Бережіть своїх! Але Робіну, врешті решт, пощастило, і окрім Мері-Єнн в нього з'явилося ще шість людей ( та іншопланетян), яких можна сміливо назвати гордим ім'ям "свої".
Інші. Ні, це не ті, які кидаються файерболами та ходять через Сумрак. Це гарні люди, кожен зі своїми інтересами, з котрими цікаво порозмовляти, повчитись досвіду, потусити. Але немає тієї когеренції, коли навіть слова не потрібні, як у своїх. Вони як пазли, котрі майже підходять. Але оте "майже" вирішує дуже багато. На одному пазлі небо, наіншому море, і це дві різні картинки. Інші - це зазвичай, наше оточення. Без них було б сумно жити. Не друзі, а товариши. Не "наш колектив - родина", а колеги. Дуже потрібні всім людям, в незалежносі від віку та статі)
Ну і найгірші - це чужі. Обплюють ваше все, до чого дотягнуться. Знецінять будь-які досягнення. Доведуть, що людина повне ... і нічого не варта. До речі, більшість селян, з якими вимушений був жити на одному просторі Робін. І недайбоже відрізнятися! Затопчуть. Не маючи власної гідності, будуть принижувати та аб'юзити. Якщо таке завелося поруч - потрібно бігти. Звільнятися. Бо життя не буде.
А ви кажете - як знайти своїх? Робіну для цього довелося повністю змінити своє життя. І, відповідно, оточення. Але, я думаю, він про це не пошкодував.
А які ваші думки з цього приводу? Діліться в коментарях))
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСвоi вдома. В мене. А так всякi попадаються. Противно, коли на чужого свiй подумав. А вiн не свiй. Дивишся,але не завжди виходить зрозумiти. Тепер буду знати.
Які цікаві теми ви підіймаєте! На роботі в мене, враження, сплош чужі. Але і свої в житті є, я їх знаю та берегу. Інколи буває цікаво - збереться два своїх та інший. І вже не те. Начебто, все добре, і бесіда непогана. Але глибини немає. Ковзаємо по верхах, не заглублюючись.
А Робін умнічка, як він дівчину свою в кіно запрошував, це ж мед! І потім за неї боровся. Отак потрібно!
Аделіна Серпер, Я давно з цією темою розібралася. Наче гарна людина, і товаришувати можна, і цікава. Але не те, чогось не вистачає. Як в тому анекдоті про новорічні іграшки "не радують". Оце і є інші. Ну, а своїх не пропустиш, вони так до душі, що це відчуття ні з чим переплутати неможливо. Про чужих мовчу - від кондуктора до рандомного дідуся на вулиці.
І все це каже нам наша чуйка. Якби ще люди її чули...
А зараз час такий - потрібно триматися своїх, інакше можна психологічно не вивезти. Тому беремо приклад з Робіна, шукаємо своїх, гребемо до них, не відпускаємо.
Дякую за коментар.
Складні умови зривають маски: суспільство, яке живе виживанням, панічно боїться тих, хто відрізняється. Навіть коли ти вже самотній, у тобі все одно бачать мішень і прагнуть задушити найменший прояв свободи. Як колись влучно помітив Вайльд, більшість людей лише грають ролі інших людей — повторюють шаблони, переказують чужі думки й лютують, коли хтось поряд справжній. Тут доречно згадати Середньовіччя, де знайти людей, які за тебе поручаться, було питанням життя і смерті — бо без них громада легко списувала на тебе всі спільні гріхи. Сподіваюся, Робін знайшов по-справжньому вільних... ем, людей чи істот, і буде триматися за них обома руками)))
Олексій Цапович, А чому бояться? Тому що ті, хто відрізняється, дають зрозуміти - так можна було. І рушаться догми, і люди починають думати самостійно. А тоді вірхівка втрачає контроль над головним - розумом людини.
Та й для багатьох це дуюе складно - думати самому, помилятися, відхопляти за свої помилки. Нехай краще скажуть, як робити правильно, а як ні. А всіх, хто не хоче думати правильно, ми зараз атата! Щоб не висовувалися, чи вони тут найрозумніші?
І так, Робін своїх знайшов. І не тільки він тримається за них, але й вони - за нього. Бо по іншому не буває...
Справа в тім, щоб бути своїм — треба бути зрозумілим. Необов'язково на всіх рівнях. Але загалом. І чим більший ступінь градації незрозумілості, тим більше такі — "інші, й "чужі"))
Ромул Шерідан, Чим цікавіша людина, тим більшої кількості людей вона може бути зрозуміла. Бо з музикантом я розмовляю про ноти та сонати, з чаєманом про пуєр та да хун пао, а з донькою подруги про хайлайтери, та наліпки з котиками. А про що поговориш з дідуганом, який торочить про КПСС (хтось тут пам'ятає, що це взагалі?) Оце і є, як ви кажете, незрозумілість. Та небажання підлаштовуватися. І так, звідти "чужі" та "інші".
Якщо Робін не шкодує про свій вибір, це взагалі прекрасно.
Цікаво чи тут є ті, що прикидаються своїми, а насправді є чужими?
Також я на місці Робіна вирощувала б і квіти і овочі)) Їсти щось ж треба♥️♥️♥️
Олександра Шен, Чудово. Рада, що він зумів знайти баланс♥️♥️♥️
Якщо людина у меншості, отже вона - дивна, так вирішило суспільство. Хоча, звісно, моя думка інша) Робін хороший хлопець, добре, що йому пощастило знайти свою людину)
Ларія Ковальська, Ви не уявляєте, як нам пощастило! Ми можемо самі вирішувати свою долю. Нехай і не на всі 100%, але хоча б дещо. А раніше спробуй піти проти більшості - станеш вигнанцем. І все. Життя скінчилося. Це при умові, що на багатті не спалять(
А Робін везунчик, і, до того ж, не сидів в очікувані. Перемагаючи свій страх, робив те, що вважав за потрібне.
Має закономірний результат)
Ох, як же його оточення помилялися, щодо квітів! Я взагалі вважаю що наш сучасний світ зроблений диваками, типу ваших Везунчиків)))
Анастасія Газе, Це була жорстка епоха, люди виживали, як могли... Але це не дає нікому права казати іншим, що ім робити. Так вважаємо ми, які живемо у 2026 році. У 1493 році люди думали зовсім по іншому...
Так, без дивних людей, які прагнуть іншого ми б досі збирали корінці та жили в печерах.
Тепер Робін має можливість реалізувати свої таланти на "Ластівочці", в оточенні друзів. Везунчик, одначе))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати