Привіт вам) Прода на книгу  “Обійми за регламентом” на сайті. Далі прода буде стабільно через день, тому ідіть читайте) Потрохи прямуємо до кінця. 

Цитата:

— Блум…? — здивовано протягнув він, кліпнувши очима кілька разів. Наші обличчя застигли на небезпечній відстані, обриваючи його напівслові. — Що ти тут робиш…?

— Намагаюся не втулитися в твої губи, — зауважила, ледь хитнувшись.  Дейв тихо хрипко засміявся, нарешті помітивши у якій позі ми завмерли. Він його посвітлілого погляду, у мене всередині знову збилося дихання. 

— А ти не намагайся, — прошепотів він просто в губи. В його темних очах на мить спалахнув той самий небезпечний вогник, який завжди переконував мене, що з цим некромантом краще не зв’язуватися. Але було вже занадто пізно. Я безповоротно втонула в його очах. — Просто полежи зі мною кілька хвилин, добре…?

— Щоб тебе, Дейве… Я зараз впаду…

Теплий подих  обпік шкіру за секунду до того, як я все ж таки не втрималася й звалилася зверху. Наші губи неминуче торкнулися один одного, перш ніж кімнатою розлилося малинове світло. Я коротко видихнула йому в губи, відчуваючи, як магія всередині робить останній кульбіт і остаточно розчиняється в повітрі, а опір та останні залишки здорового глузду тануть разом із киснем. Мої пальці врешті-решт здалися й так і залишились на грудях,  стираючи останню дистанцію між нами. 

Всі мої “але” втонули між його повільних поцілунків та дотиків. Вони впали на підлогу разом з його сорочкою та моєю кофтою. Розчинилися разом із його температурою та думками про магію, ніби їх ніколи й не було.