Софія знаходилась в кабінеті матері, потрібно було перевірити накладні на поставку овочів. Перед внутрішнім взором й досі була Марія і її лютий погляд. Софія похитала головою. Як легко всім судити тільки за тим, що їм відомо. А як би вони вчинили, якби  знали правду Теж би називали останніми словами?

Софія відкинула волосся яке падало на очі і підійшла до вікна. Руки опускалися. Здавалося, що вона ніколи не зможе достукатися до тих, хто колись так тепло прийняв її. Тепер вона лише ворог, який хоче забрати найдорожче, що в них є.

Сумні думки порушила мелодія мобільного телефону. На дисплеї висвітився невідомий номер. Софія спочатку хотіла не відповідати, але дзвінок повторився знову і знову. Софія приклала слухавку до вуха, очікуючи почути незнайомий голос, але від цього голосу серце спочатку завмерло, а потім забилося з шаленою швидкістю, хоч в ньому  нічого, крім зневаги та холоду, не було.

- Завтра о дванадцятій в нашому кафе, - холодно промовив  Андрій. — Памятаєш, де це місце?

- Так, - видихнула, до болю стискаючи слухавку в руці. — Я приїду.

У відповідь пролунала тиша. Софія притисла руку з телефоном до грудей. Завтра. Вже завтра вона зможе все пояснити і тоді все зміниться. Обовязково.

Як гадаєте, чи відбудеться ця розмова і чи знайде Софія слова, щоб зцілити серце, яке колись сама ж так тяжко і поранила?

Залишайте свої коментарі, адже вони дуже мотивують, підписуйтесь на автора  і додавайте книгу Мачуха для рідної доньки до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення.♥️