Устин все далі відходить від людської моралі. Чи то змінюється під впливом оточення, чи то розкриває ті грані своєї душі, про які раніше і сам не здогадувався.

В сьогоднішньому оновленні є можливість подивитися на нього очима другорядного персонажа. Граф Гордон Злотий, той самий, чиї музиканти "чудово грають менуети і гавот"

Раніше Гордон бував в чарівному лісі. Навіть полював кілька разів, а один раз ходив із мисливцями на зооморфів. Але тепер він був тут вночі. У ролі здобичі, а не мисливця.

Пралісом йшли недовго. За відчуттями Гордона — не більше четверті години.

В кінці подорожі їх чекав замок і… лазня. Коли тіні затягнули їх в хол, ледве освітлений кількома магічними світильниками, де вже чекали скелети, то Гордон зрозумів: сьогодні він помре.

Скелети схопили кожен по полоненому і, підкоряючись наказам біловолосого мага, потягли їх у глиб замку. На страту, як вирішив Гордон, та й розбійники, мабуть, теж.

Але їх притягли не в катівню, а в лазню. Здерли одяг і вимили, не дуже переймаючись, що вони при цьому відчувають. Голих і мокрих їх прикували до лав вздовж стіни.

"Його пані"