Сьогодні знов моя нова недільна рубрика, про прочитане особисто мною.

Я читаю майже всі жанри. Якісь більше, якісь менше. Є улюблені, є тропи повз які я не можу пройти. А іноді мені хочеться спробувати щось нове.

Саме так я вперше взялася читати сапфічну прозу. Що це? – спитаєте ви. А це насамперед про кохання жінок. Але це не просто роман про лесбійські стосунки, це виявилося набагато глибше.

Книга «Спекотний червень. Тільки ти» авторки Морвенни Мун — з тих історій, які на перший погляд здаються просто легкою романтикою, а потім раптом виявляється, що вони розповідають про значно важливіші речі.

Я дуже люблю історії, де жіноча сила не обов’язково виглядає як міцний характер, незалежність що межує з цинізмом, або здатність самотужки перемогти весь світ. Іноді жіноча сила — це нарешті прийняти і полюбити себе.

В цій книзі дві дуже різні жінки. Поліна надзвичайно жива – вона не ідеальна, вона має свої страхи і комплекси, вона живе намагаючись бути зручною — для коханого, для родини, для тих, хто звик вирішувати за неї. І напевно багато хто з жінок в ній впізнає себе – коли ти ставиш себе, свої бажання і потреби на останнє місце після рідних, близьких, коханих, дітей. І ця книга про шлях до себе.

Було гірко спостерігати як Поліна поступово усвідомлює: стосунки можуть бути не любов'ю, а звичкою, і що вона потрібна лише тоді коли зручна. Вона постійно думає про інших, і одного дня нарешті розуміє, що власні бажання взагалі перестала чути.

І ось вона зустрічає Владу, поруч з якою раптом бачить себе іншою – вільною, сильною, сміливою, такою, що має право на власний вибір, помилки, бажання і свій шлях. І разом з цим між ними виникає не просто закоханість, а з’являється можливість бути собою.

Знаєте, є історії які читаєш із задоволенням, а через пару днів забуваєш героїв і сюжет, є ті, які залишаються з тобою надовго – настільки яскравих персонажів створив автор, а є історії в яких все це не головне – бо їх сенс торкається нашої душі.

Саме це я можу сказати про цю книгу – ви ще довго будете прокручувати в голові цю історію і не через сюжет або героїв, а саме тому що підтекст набагато глибший ніж можна було очікувати.

Ця книга про жінку і про її ролі в сім’ї, суспільстві, у стосунках, про нав’язані стереотипи, які суперечать нашій суті. А найголовніше про те що буде, якщо жінка перестане бути чиїмось зручним доповненням і почне обирати себе, дозволить собі жити власним життям, а не прогинатися під чужі потреби.

Це тепла історія про кохання. Але ще більше вона про право жінки сказати: «Я більше не хочу бути зручною. Я хочу бути собою».

Ваша Оксана Соловій