Привіт❤️
Минулий тиждень видався дуже атмосферним: сіре небо, світло за графіком (якщо пощастить), дрони над головою і тривоги в телефоні.
На цьому тлі в мені щось клацнуло (на жаль, не світло). Захотілося змін. Радикальних. Писати коротко, моторошно, страшно, щоб у читача волосся ставало дибки. Загалом, геть не те, що я пишу зараз.
До справи я підійшла серйозно: навіть спитала в адміністрації, чи можна завести окремий акаунт для темного боку моєї творчості. Уже уявляла собі таємничий псевдонім, чорні обкладинки й зловісне мовчання в коментарях.
Потім вирішила спершу спробувати. Написала шматок історії, перечитала і зрозуміла, що від жахів там хіба що мій намір. Щирий, сильний, непохитний намір.
Викинути текст рука не піднялася, тож я виклала його на свою сторінку. Так з'явилася збірка «(Не)правдиві історії про ненаписане», куди потраплятимуть отакі історії під настрій: коли хотілося одного, а вийшло… як вийшло.
Перша з них про те, як писався двадцять шостий розділ «Все (не) за планом 3». Спойлер: він мав бути милим. Якщо цікаво, що буває, коли авторка іронічного фентезі пробує писати у двох жанрах одночасно, а жанри починають з'ясовувати, хто тут головний, заходьте.
А як ви переживаєте цю осінь, коли з неба падають не лише дощ і жовте листя? Тягне на щось темне й страшне, чи навпаки рятуєтеся світлими історіями з хепі-ендом? Діліться в коментарях.❤️
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРятуємося світлим, добрим і геть далеким від реалій життя)))
Але під настрій завжди може бути інший настрій!)
“Від жахів там хіба що мій намір” — це просто шедевр, забираю в цитатник! ?❤️
Ох, як же я вас розумію з цим поривом завести таємничий темний акаунт, назватися зловісним псевдонімом і дивитися, як у коментарях усі затамували подих! Мені здається, коли за вікном сірість, сирени й графіки, психіка просто вимагає радикального виходу адреналіну.
Але те, що ви не сховали цю спробу в стіл, а перетворили її на збірку історій про письменницьке залаштунки — це окремий захват. Читачі обожнюють бачити живе ремесло без пафосу й фільтрів.
Мене цієї осені гойдає на справжніх американських гірках: від бажання зануритися в найскладніші темні психологічні нетрі до гострої потреби в затишних, добрих книгах із пледом і чаєм. Мабуть, у цьому хаосі головне — не забороняти собі бути різною. ?
Від того божевілля, що відбувається в нас за вікном, я ховають у своїх історій. Це дозволяє мені не збожеволіти від нашого сьогодення.
Я за світло, хоча можна туди накалатати трішки темряви, щоб не так приторно солодко було)))
❤️❤️❤️
Тягне на чорнуху всяку, переважно)) Я чесно намагаюсь чинити опір)
Добрий день, Мілано. Ділюсь про осінь: у мене другий варіант, більше тягне до світлих, особливо коли світло вимикають. Хоча ваш вчорашній хорор можна читати в будь-який ситуації. Дякую вашої руці, що змінила вашу думку щодо викинути. Натхнення і терпіння в спілкуванні з Музом!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати